Передплата 2024 «Добра кухня»

Попивати каву і «Дихати почуттями»

У Львові відкрилася виставка акварельного живопису молодої художниці Оксани Лозинської

Фото автора
Фото автора

Якщо дивитися на роботи львів'янки Оксани Лозинської, складається враження, що їх створив майстер з добрими двома-трьома десятками літ творчої діяльності. Але коли перед вами з’являється сама художниця, важко повірити, що це картини ще дуже молодої дівчини. А коли довідуєтеся, що Оксана Лозинська, виставка якої «Дихати почуттями…» відкрилася 29 жовтня у кав’ярні «Мазурек», за освітою — економіст, захоплення творчістю художниці зростає в рази. На жаль, кав’ярня замаленька для широти робіт Оксани. Шанувальники ледь вмістилися у невеличкій залі.

Оксана Лозинська (перша зліва) у колі шанувальниць. Фото автора
Оксана Лозинська (перша зліва) у колі шанувальниць. Фото автора

— Ще на початку червня ми задумали відкрити виставку Оксани Лозинської, — сказала на відкритті куратор мистецьких проєктів Зоріана Мірус. — Але нехай це буде невелика зала, хочеться, щоб люди, попиваючи каву, у камерній обстановці, могли насолоджуватися її акварельним живописом. І вже за кілька місяців Оксана зробила неймовірне — маємо можливість насолоджуватися новими роботами під назвою «Дихати почуттями…». Вона — надзвичайно чуттєва людина, і це ми відчуваємо у її творчості. Попри те, що вона не має мистецької освіти, її твори можуть конкурувати з багатьма митцями високого рівня.

— Моя виставка «Дихати почуттями…» присвячена просто людині, яка відчуває. Вона — про емоції і почуття, — розповіла журналістці «ВЗ» художниця. — Про те, чим ми живемо кожну мить і кожну секунду. Зараз такий час, який спонукає кожного з нас говорити щиро, відкрито про те, що відчуваємо.

— На виставці представлено усі нові роботи?

— Усі нові. Працювала над ними протягом шести місяців. Це вже друга стадія робіт у час повномасштабного вторгнення рашистів в Україну. Бо починалося усе зі «Щоденника війни», який я веду досі. Це тематичні роботи. А теперішня виставка — роботи, які створені ніби всупереч тому, що відбувається у нашій країні. Бо навіть, попри війну, біль і страждання, ми все одно відчуваємо. Щоб не відбувалося, якби добре чи погано людині не було, вона завжди відчуває. М всі маємо одну місію — вистояти і перемогти, але при цьому залишатися людьми зі своїми почуттями та емоціями.

— Ви — не професійна художниця…

— Саме так. За освітою я — магістр фінансів, економіки і управління. Але малювала завжди. Це мій другий напрям роботи. Насправді, за плечами художня школа, закінчувала спеціальні курси за кордоном. Попри те, що малювала завжди, ніколи не ставила цього на перше місце. Це була, швидше за все, творчість, що нічим не обмежена. Це давало мені можливість — що і коли малювати. Одне слово, я насолоджувалася свободою творити.

— Але ви не лише малюєте, а й хустки робите…

— Це як продовження творчості. Коли малюю роботу, вона залишається в одному екземплярі. Оскільки це акварельний живопис, повторити його чи скопіювати не є можливим, бо він завжди буде відрізнятися. А мені хотілося, щоб моя робота потрапляла до різних людей, щоб кожен міг собі забрати ту частинку моєї творчості для себе, яка йому припала до душі. Так створилися хустки, на які було перенесено зображення моїх малюнків.

Схожі новини