«Королівська» квасоля в’ється по натягнутих шнурках

Це заняття стало його улюбленим після лікування й реабілітації внаслідок поранення на війні. 2014 року чоловік пішов добровольцем на фронт. Невдовзі біля Донецька отримав важку травму голови. Відтак життя змінилося.

«Не хотів залишатися осторонь ак­тивних процесів. Тож узявся шукати справу, в якій можна було б себе реа­лізувати», – каже пан Олег.

В Інтернеті натрапив на інформацію про те, що фермери Львівщини виро­щують тичкову квасолю сорту Королів­ський Ясь. Познайомився з жителем міста Бродів паном Андрієм, котрий відкрив секрети агротехніки й навіть погодився поділитися посадковим ма­теріалом. Тоді прикарпатець вирішив спробувати.

Розпочав із 30 сотих городу. Пра­цювали разом із дружиною Орисею, дітьми. Перший урожай був невели­кий. А вже торік вдалося зібрати й на­лущити близько 200 кг добірних зерен.

Ентузіаст має намір і надалі розши­рювати площі. Бо не може спогляда­ти, як земля пустує (особливо такого складного для країни часу). Водночас господар зауважує: «Ми повинні пра­цювати. У мене нога кульгає, рукою погано володію. Але я не сиджу, очіку­ючи, коли хтось принесе подачку».

Фермер наголошує, що квасоля – невибаглива культура і не потребує особливих зусиль. Тільки необхідно дотримуватися розробленої техно­логії. У планах пана Олега – залучити однодумців та скооперуватися. Тоді вдасться отримувати великі прибут­ки. Бо на продукцію є чималий попит. Тому закликає охочих приєднуватися, зробити перший крок, а він залюбки поділиться досвідом. Ґазда вважає, що така робота буде посильною для людей, старших за 50, адже не вима­гає важких фізичних зусиль.

Висаджують насіння першої дека­ди травня, завглибшки 5 см. Ширина міжрядь – 2 метри. Для підживлення подружжя використовує вапняк і по­піл. Після з’яви сходів слід провести розпушування. Дієві засоби проти по­пелиці – розчин мила та деревна зола.

Особливість технології у тому, що квасолю Королівський Ясь вирощують не на тичках, а на шнурках. Це дешев­ше й зручніше. Костишини закопали в землю дерев’яні стовпи, які на 3 м ви­вищуються над поверхнею.

Між ними натягують дріт, до котрого чіпляють шнурки. По них витимуться стебла. Зручність такої технології по­лягає ще й у тому, що під час збирання стручків обійдетеся без драбини. Зга­дана конструкція служить кілька років. Доводиться лише шнурки замінювати.

Олег Климишин уважно оглядає свої насадження. Рослини пишно цві­туть, тож є надія на високий урожай. Частину його ветеран планує віддати на консервації для військових.