Чиїсь серця зігріває їхнє холодне світло...

Одне з них народжує мерехтіння тисяч маленьких рухомих зелених вогників. То бентежать нас з вами комахи-світлячки. Здається, частинка зоряного неба опустилася на землю, аби потішити втомлений за день люд...

Лісова ілюмінація – природ­ний процес у житті двох тисяч різновидів комашні, яка насе­ляє планету. Десь ці живі ліхта­рики блимають ледь-ледь, а у тропіках з її розкішною приро­дою вони палахкотять велики­ми зірницями, при цьому вида­ють у довкілля щемливі звуки, які нікого не залишають байду­жим. Спостерігати за таким ча­рівним явищем з’їжджаються на південь потоки туристів, най­перше – закохані пари.

Бути ліхтариком комахам до­помагає орган світіння, розта­шований у них на самому кінчи­ку черевця. У потрібний момент комаха помпує у своє тіло ки­сень, він вступає у реакцію з ін­шими хімічними елементами, зокрема кальцієм, азотом та їх­німи сполуками – і запалює свій “прожектор”. А коли виникне не­обхідність – гасить його, припи­няючи подачу повітря.

Запалюють свої вогники ко­махи з багатьох причин. У такий спосіб дають про себе знати ін­шим родичам, перемовляють­ся з ними. А ще – відлякують ворогів. Кажуть, що під час вми­кання “ліхтариків” на тілі ко­мах виробляється речовина не­приємного смаку, яка дуже не сподобається тому, хто захоче поживитися ними. Однак най­більше призначення цих світло­вих знаків – надсилати любовні сигнали представникам проти­лежної статі. У кого вогник по­тужніший, романтичніший, у того більше шансів завоювати чужу увагу. Науковці дослідили, що комахи-“дами” відгукуються на чари тих “кавалерів”, чиє лю­бовне світло мерехтить частіше. І від того частіше б’ється зако­хане серце...