Маленькі волонтерки продають власні малюнки, щоб підтримати воїнів-саперів
Кошти на українську армію діти збирають, продаючи на вулицях Самбора власні малюнки...
Історія із самбірськими молодятами-добродійниками Оленкою та Олегом, які віддали на потреби Збройних сил України подаровані їм на весіллі 100 тисяч гривень (про це “Високий Замок” розповідав 7 червня) знайшла своїх послідовників. Ними виявилися двоюрідні сестрички Яринка та Настя.
Ці маленькі школярки (8 і 10 років) перебувають у бабусі на канікулах. Якось пані Оксана розповіла їм про благодійний вчинок молодого подружжя. Дівчатка надихнулися їхнім прикладом і вирішили також стати волонтерами, щоб допомагати захисникам України.
Старша, Яринка, навчається у художній школі, тож ідея, як саме це зробити, з’явилася миттєво. Взяла із Настею олівці, папір і почали малювати — гілку калини, карту України. Зробили відбитки власних рук і розфарбували їх у синьо-жовті барви, доповнили малюнки патріотичними гаслами. А потім вийшли із цими роботами на самбірські вулиці.
Люди схвально сприйняли ініціативу дівчаток, щедро розплачувалися за виконані ними малюнки. Були такі, що не пошкодували 200-гривневої купюри. Під кінець першого дня акції маленькі волонтери зібрали 1020 гривень і у супроводі бабусі принесли їх у місцеве відділення банку “Львів”. Керівниця цієї філії Галина Котик радо зустріла маленьких активісток (спочатку подумала, що то - сім’я вимушених переселенців) і запропонувала їм на вибір рахунки, на які можна вносити пожертви. Коли гості дізналися, що серед них є благодійний фонд «Вільна земля», кошти з якого скеровують на допомогу у розмінуванні деокупованих територій, то вирішили передати свій “заробіток” саме туди. Зробили це невипадково: батько Яринки служить сапером…
Щоб підтримати благородний вчинок школярок, патріотичний малюнок юних волонтерок придбала і керівниця банку. Як потім розповіла бабуся Оксана, пані Галина виявилася легкою на руку: того дня юним волонтеркам вдалося зібрати ще 500 грн.
- Коли я дізналася про ініціативу цих дівчаток, то на очах виступили сльози, - розповіла кореспонденту “Високого Замку” Галина Котик. - Ми недаремно живемо — якщо у нас є такі бабусі і такі дітки...
