«Жодних рецептів довголіття у мене немає»

Не раз задумувалася: як треба жити, за якими правилами і законами, щоб дожити до 100 літ? Чи є насправді рецепт довголіття? Про це я запитала у Ксенії Миколаївни Савицької, якій виповнилося 100 років. “Та який там рецепт, – здивувалася Ксенія Миколаївна. – Жила як всі – виховувала дітей, потім онуків, дочекалася правнуків. А рецептів жодних не знаю!”.

Ксенія Савицька ви­йшла заміж на початку Другої світової війни. Їй тоді було лише 20 років, але каже, що це була дуже до­бра людина, її Степан Михай­лович. Прожили 52 щасливі роки. На жаль, Всевишній не відміряв коханому аж стільки життєвої дороги...

Несолодким було її життя. Під час війни не раз втікала у бомбосховище. Пригадує, по­їхала поїздом до мами у село, щоб набрати бо­дай якихось про­дуктів. Несла важку сумку три кілометри до по­їзда від батьків­ського дому, а німці на вокза­лі, або на Пер­сенківці, все, що ліпше й смачні­ше, відібрали. Могли залиши­ти кілька карто­плин і якийсь бу­рячок...

Не встигли оговтатися від воєнних стре­сів, як настали повоєнні. Хо­валися від “визволителів”. Боялися, щоб до Сибіру не за­брали.

Так склалося життя пані Ксенії, що жодного дня не працювала на державних ро­ботах. Спочатку завадила війна, потім з різницею у десять років народилися дві доньки. Та й кілька перенесених опе­рацій не давали можливості працювати. Натомість її “тру­додні” були вдома – зварити, випрати-випрасувати, догля­нути дітей.

– Ми зі Степаном одружи­лися у 41-му, – каже пані Ксе­нія. – Я переїхала до нього до Львова з Коцурова, що непо­далік Бібрки. Степан працю­вав на залізниці, а після війни закінчив кулінарне училище і влаштувався на роботу в сту­дентську їдальню Політехніч­ного інституту. Потім навіть став шеф-кухарем. Жили ми дуже добре. Шанували одне одного і любили.

– Ніколи не сварилися?

– Різні були у нас суперечки. Такого, щоб зовсім не сварилися, – не було. Не вір­те тим, хто каже, що не сва­ряться.

– Чоловік не докоряв, що не працюєте?

– Та що ви! Він не хотів, щоб я працювала.

– Ревнував?

– Не знаю. Ні­коли нічого та­кого не казав. 50 років тому ми перебралися зі Львова до Винник. То мені вже тут роботи не бракувало: і кури, і свинка, і город... І всьому цьому треба було дава­ти раду.

– Який період у житті був най­щасливішим?

– Коли ми одружилися.

– А найважчий?

– Коли була війна. Було дуже страшно.

– Ви дотримувалися за­вжди правильного харчу­вання? Мабуть, і алкоголю не вживали?

– При святі могла чарочку випити. Не більше. А от дієт у моєму житті ніколи не було. Я знаю, що таке голод, тому до дієт ставлюся негативно. Їм те, що є в хаті, – овочі, фрук­ти, вареники зі шкварками...

– Якого віку ваші доньки?

– Одній минуло 80, іншій – 70. У мене п’ятеро онуків, вже маю чотирьох правнуків. Усі мені допомагають. П’ять років тому я зламала ногу, з дому відтоді не виходжу.

Ксенія Миколаївна – єдина у своїй родині, прожила ціле століття. Її мама відійшла у 83 роки, батько – у 92.

Читайте також: МОЗ визначив три найефективніших принципи довголіття