«Ірраціональна віра у змови властива людському мисленню»

Як сталося, що противники вакцинації від цілком легітимних сумнівів, пов’язаних зі щепленнями від коронавірусу, перейшли до теорій змови, позбавлених будь-якої логіки? Про це — у матеріалі ізраїльського видання vesty.co.il.

Історія ідеолога ізраїльських антище­плювальників Хая Шауліана, який по­мер, продовжує хвилювати людей. На­віть на смертному одрі він не відмовився від своїх переконань. Але смерть Шауліа­на від ускладнень коронавірусної інфекції жодним чином не вплинула на його при­хильників. Дехто з них навіть звинуватив владу у навмисній ліквідації свого гуру. У зв’язку з цим виникло запитання: чому антищеплювальники такі вперті? Про це — інтерв’ю з ізраїльським психоаналі­тиком і фахівцем з клінічної психоло­гії доктором Йосі Трієстом.

— Ірраціональна віра у змови і таєм­ні сили властива людському мисленню. Людина ірраціональна за своєю приро­дою. Наше мислення піддається впливу емоцій, бажань, страхів, тривог і пережи­тих душевних травм, інколи не усвідом­люваних. Про це писав ще Фройд. І це стосується не лише того, як ми сприйма­ємо епідемію.

Епідемія дуже емоційно впливає на наш душевний стан. Це можна порівня­ти зі самою коронавірусною інфекцією. Хворі страждають від температури і за­дишки, а психологічно вірус викликає у людей ірраціональний страх. Ми стика­ємося з субстанцією, яка може в будь-який момент проникнути в тіло і взяти під контроль наші клітини. Це нагадує фільм жахів. Нас також лякає, що вірус одно­часно і мертвий, і живий організм, такий собі зомбі. І що особливо важливо: вірус стирає чітку межу між атакувальником і жертвою, між «добром» і «злом».

— Що ви маєте на увазі?

— Вдихаючи повітря в інфікованому просторі, я можу стати жертвою «зла». Але буквально через мить, на видиху, я сам стаю «злом», завдаючи шкоди близь­ким людям. Я не завжди встигаю усвідо­мити, коли від мене надходить загроза… Стирається межа між двома фундамен­тальними поняттями, так потрібна для збереження психічного здоров’я.

— У чому суть цього явища?

— Сама можливість такого сценарію, коли щось захоплює тіло і підпорядковує своїм потребам, а ви не в змозі контр­олювати це, дуже впливає на психі­ку. Це викликає моторошне занепокоєн­ня, оскільки знайоме стає незнайомим, а повсякденне — загрозливим. Стає важ­ко зрозуміти, чого слід остерігатися, де перебуває ворог — всередині чи зовні. Втрачається здатність розрізняти реаль­не і уявне. Механізм цього явища описав Зигмунд Фройд.

— Але ж така тривожність властива всім людям, а не окремим персонам?

— Однак більшість з нас не сприймуть це як справжній тривожний розлад. Час­то тривожних розладів ми просто не усві­домлюємо. Часто стан, що описується, проявляється у вигляді різкої поляризації думок — за і проти. Люди вступають у кон­флікт — внутрішній і зовнішній.

— Чому так відбувається?

— Коли втрачається здатність розріз­няти добро і зло, внутрішнє і зовнішнє, фантазії і реальність, включаються меха­нізми психологічного захисту. Їхня мета — створення нових кордонів і відновлен­ня цілісності картини світу. Наша психі­ка формує чіткі полюси — між «хорошим» і «поганим». Одним з перших заходів, до якого людство вдалося на початку епі­демії, став тотальний карантин. Каран­тин не лише розставляє фізичні кордони, він визначає межу між «добром» і «злом». Почали виявлятися ознаки розколу в сус­пільстві: «харедім», звинувачені у пору­шенні приписів Міністерства охорони здоров’я, привілейовані особи, які літали за кордон всупереч заборонам, демон­странти, які вийшли в розпал епідемії на акції протесту. Йдеться не про легітимну критику на адресу тієї чи іншої групи на­селення, а про емоційно заряджене став­лення до того, хто був ідентифікований як «інший».

У періоди потрясінь людина часто від­мовляється від самостійного мислення і сподівається на «мудрість натовпу». Ми живемо у світі, де превалює масове мис­лення, яке поширюється з неймовірною ефективністю за допомогою соціальних мереж. Люди формують емоційно ком­фортні для них групи. При цьому постій­но зростає розрив між «своїми» і «чужи­ми». Люди в таких групах схильні вірити в зручні для них ірраціональні ідеї, да­лекі від реальності. Віддають перевагу емоційному, а не раціональному бачен­ню світу. В останні роки соціальні мережі фактично узаконили інфантильну пове­дінку дорослих людей. Багато хто пово­диться як малі діти, вважаючи, що якщо голосно постукає ніжками, його вимоги буде задоволено — і проблема зникне.

У більшості випадків масове мислення задовольняє емоційні потреби населен­ня. Натовп усвідомлює свої бажання у да­ний конкретний момент, але не здатний на розумне прийняття рішень. Колектив­не мислення замінює тверезу оцінку ре­альності на групову згуртованість, тимча­сово приглушує страхи і тривоги, навіть якщо реальна проблема залишається невирішеною і загрожує нашому життю. Потрібні механізми контролю і регуляції, а то замість творення ми отримаємо руй­нування.

— Противники вакцинації висувають чимало начебто раціональних аргу­ментів на захист своєї позиції…

— Той, хто заявляє про категоричну від­мову робити щеплення, апріорі ігнорує головне питання, яке повинно турбува­ти його найбільше: чи небезпечніше ще­плення за саме захворювання?

Той, хто каже, що боїться робити ще­плення, боїться невідомих побічних явищ вакцини більше, ніж відомих загроз, що надходять від коронавірусу. Йдеться про емоційну, а не про раціональну реакцію на вакцинацію.

— І все ж це не пояснює поширення параноїдальних теорій про те, що за допомогою вакцин людей чипують.

— Масове (групове) мислення, яке ви­кликає тривога, породжує багато агре­сії і ненависті. Динаміка масового мис­лення з легкістю стає параноїдальною. Воно ігнорує факти і раціональні доводи, створюючи уявну впевненість там, де не­визначеність нестерпна для людської сві­домості. У таких ситуаціях масове мис­лення прикривається наукою як фіговим листком.

Відновити готовність людей мисли­ти раціонально, спираючись на наукові знання, можуть лише авторитетні лідери. Потрібні експерти, яким люди довіряють, керівники, які зміцнюють довіру до екс­пертних інстанцій.

Маси, на жаль, схильні вибирати лі­дерів, які підтримують у них емоції, а не раціональне мислення. Суспільство пере­буває у тривожному стані, воно охоплене жахом, межа між добром і злом стерта. У такій ситуації з’являються лідери, які зло­вживають розгубленістю і страхами лю­дей. Вони догоджають натовпу, завдаючи шкоди інститутам, які працюють на благо громадян. Так сталося, наприклад, в епо­ху Трампа — лідера, який вважав за кра­ще підігрівати емоції та ігнорувати наукові дані. Його шанувальникам це подобалося, але суспільство в цілому дійшло висно­вку, що такий підхід загрожує його існу­ванню. Не можна змінити мислення на­товпу за допомогою «аргументів і фактів». Але може скерувати його у розумне русло керівництво, яке поєднує збереження ра­мок закону, залучаючи професійні інстан­ції. Лише це може сформувати у більшості людей баланс між емоціями і логікою.

Читайте також: «Я вакцинувався і захворів на Covid-19»