Місто мініскульптур і найдовшої липової алеї

В Ужгороді можна торкнутися статуї Свободи й сфотографуватися із затятим селфіманом

Найменший обласний центр України, розташований у передгір’ї Карпат. Місто ароматної кави, креативних ресторанів, старовинної архітектури й мініскульптур у бронзі… Це Ужгород — місто, через яке протікає річка Уж. Улітку річка міліє, вода там нижче колін, вкрита водоростями й річковими рослинами. А увечері жителів і гостей Ужгорода розважають своїм хором… жаби. Це додає Ужгороду шарму. Не у кожному обласному центрі почуєш квакання жабок…

Перші враження від Ужгорода я отримала у міській маршрутці, якою їхала із залізничного вокзалу до готелю. Як і застерігав мій приятель, журналіст Павло Бі­лецький, їхати в ужгородських маршрутках — ще те випробу­вання! Єдиний плюс — їздять частіше, ніж у Львові, не дово­диться довго чекати на зупинці. Хоча салони маршруток не над­то заповнені пасажирами, але кондиціонери не працюють, тож усередині спекотно, як у сауні… Зате ціна за проїзд ниж­ча, ніж у Львові — сім гривень за поїздку. Таксі в Ужгороді теж не за усі гроші. У середньому чек за поїздку — до ста гривень.

«Спа» було моїм останнім не­приємним враженням від Ужго­рода. При вході в готель, куди я заселилася, гостей зустрі­чає бронзова скульптура чоло­віка, який робить мобільним те­лефоном селфі. Фотографуюся на згадку, і гайда заселятися. Мені пощастило мешкати у єди­ному українському готелі у стилі поп-арт. Там, наприклад, мож­на поселитися у номер, присвя­чений голлівудській зірці Мери­лін Монро. На стіні — 3D-портрет Монро, а пити каву й читати га­зету можна на дивані у формі її великих червоних губ…

Фото автора
Фото автора

Бути в Ужгороді і не спро­бувати закарпатського богра­чу — змарнований час. У готелі нашій туристичній групі пора­дили колоритний етноресто­ран «Деца у нотаря» (сто гра­мів у нотаріуса). Наш таксист Дмитро пообіцяв, що у «Деці» ми «помремо від сміху». «Це не ресторан, це смачний музей, — казав водій. — На кожному кро­ці стільки смішних написів і екс­понатів… Навіть у туалеті вам буде смішно!».

Читайте також: Колоритне Закарпаття: мадярські села, контрабанда, кухня, сакури. Новий випуск проєкту «Балючі теми» (відео)

«Дурні до нас не ходять, їм тут нудно» — це один з написів при вході. Якщо вірити табличці, заклад розташований на Пло­щі тверезого туриста… Вражає сатиричний цвинтар, де спочи­вають, зокрема, «Мрії новоріч­ної ночі 2014, 2015, 2017 років», «Правдивий журналіст», «Пес Децик», «Обіцянки Азарова про життя, яке пАкращується», а та­кож усім відоме гасло «Ці руки нічого не крали»…

Фото автора
Фото автора

Середній чек вечері в «Деці у нотаря» — 200−300 гривень (ра­зом із місцевим вином). Бограч — 65 гривень, м’ясо з сиром і помідорами — 90 грн, жаб’ячі стегенця, смажені у клярі, — 200 грн за порцію, рис по-мадярськи (з червоною папри­кою) — 25 грн.

Читайте також: Ленін-спайдермен, цвинтар надій та Вакарчук як найвідоміший закарпатець

Ужгород славиться мініскульптурами. Мініатюрні мо­нументи тут почали з’являтися шість років тому завдяки скуль­птору Михайлові Колодку. Такі відомі скульптурки, як Мико­лайчик, Свободка, Джон Лорд, Ференц Ліст, пароплав «Кар­патія», Бравий солдат Швейк, Вузлик Кротона, Розбійник Шу­гай, Малий Уж, не можуть за­лишитися поза увагою турис­та. Журналістка «ВЗ» власноруч доторкнулася до ужгородської статуї Свободи, яка примости­лася на перилах набережної.

Набережна річки Уж – мініскульптури на перилах. Фото автора
Набережна річки Уж – мініскульптури на перилах. Фото автора

У центрі Ужгорода — найдо­вша у Європі липова алея про­тяжністю два кілометри, з трьо­ма сотнями дерев. Липи понад століття тому висадили чесь­кі ботаніки. На початку алеї — ясен Масарика, весь оповитий плющем. Цьому дереву вже по­над сто років.

Увечері у кафешках на на­бережній Ужгорода туристів стільки, що ніде яблуку впасти. Вуличні музиканти забавляють усіх до глибокої ночі… На одній із вуличок побачила різноко­льорові парасольки, які висять у повітрі, — як у Львові біля па­лацу Потоцьких. Таку атракцію у міста Лева перейняла не лише Одеса, а й Ужгород.

Сподобалася площа Теа­тральна — центральна площа міста, з якої можна потрапити у будь-яку точку Ужгорода. Тут починається пасаж, розташо­ваний ляльковий театр і мініс­цена. Неподалік — унікальна ха­сидська синагога, побудована у неомавританському стилі. По сусідству — діюча дитяча заліз­ниця.

Схожі новини