Не кажіть дітям про море наперед – втомитеся відповідати

Декілька років планували з чоловіком літню відпустку з дітьми за кордоном. І ось вирішили показати дітям море… Обираючи країну, зупинились на Єгипті. Завжди сонячна погода, чисте море з казковими коралами, хороший сервіс, безліч позитивних відгуків від друзів і знайомих. Зрештою, мабуть, лише Єгипет може запропонувати райські умови за помірні ціни.

Наступний етап — вибір го­телю. І саме тут нам дове­лось добре подумати. І не тому, що немає з чого обирати. Радше навпаки! Єгипет настільки прагне стати туристичною Мек­кою номер один, що кидає усі гроші та зусилля, аби серед пус­телі стояли готелі, — від бюджет­них до найвишуканіших готелів з численними басейнами, ак­вапарками та зеленими оазами екзотичних рослин довкола. Очі розбігаються, коли гортаєш сто­рінки тутешніх готелів у мережі… Але важливо обрати перевіре­ного туроператора, який би по­радив перевірений готель. Адже інколи хороша картинка на екра­ні може приховувати всілякі ню­анси. Для прикладу, сподобав­ся нам один готель, а виявилось, що фото на сайті не змінюва­ли кілька років, і насправді го­тель уже доволі старенький і дав­но потребує реконструкції. Знову перебрали кілька варіантів, та ту­роператор відхилив їх: тут, мов­ляв, вхід у море зі скель, а там доволі скромне харчування.

Оскільки ми їхали з дітьми, то для нас важливо було, аби на те­риторії готелю були аквапарк, дитячий майданчик та якісне харчування. Також хотілось, щоб довкола було достатньо зелені. А ще в пріоритеті були готелі з великою територією, адже у час коронавірусу хочеться уникати великих скупчень людей.

Унаслідок тривалих пошуків зупинилися на готелі у місті Хур­гада, яке є туристичним центром на західному узбережжі Черво­ного моря. Придбавши путівку, сперечались з чоловіком, чи від­разу розповідати про неї дітям. Вирішили зробити сюрприз. Чо­ловік пропонував розповісти до­рогою в аеропорт, але я напо­лягла, що принаймні за день до вильоту, аби малята самі пакува­ли свої валізи. Адже всі знаємо, що приготування до мандрів­ки приносять, особливо у ди­тинстві, не менше радості, аніж сама мандрівка… Не раджу роз­повідати дітлахам про поїздку за тиждень, бо я ледве витримала добу постійних запитань у два вуха: «То коли вже виходимо? Скільки ще часу до вильоту?». Тиждень таких запитальних тор­тур точно не витримала б.

Окремий пункт у ман­дрівці — переліт. Для тих, хто летить з дітками до Туреччини, це трішки легше. Адже до наших сусідів на Се­редземне море можна переле­тіти за дві години. До Єгипту ж доведеться видивлятись небес­ну блакить аж чотири години. Для дорослого це не проблема. А от дітки після години спосте­реження за хмарками почина­ють нудитись. Уже мовчу, якщо доведеться летіти у вечірній час, коли дивитись за ілюміна­тором літака взагалі не буде на що… Чудово, якщо дитя засне. Батькам варто запастись іграш­ками, книжечками, зрештою, зарядити добре ґаджети, аби дитина бодай якийсь час поди­вилась мультик чи побавилась із улюбленим Томом. А ще треба попередньо перепитати в туро­ператора, чи ваш рейс із харчу­ванням. Якщо ні, варто запасти­ся перекусами. Бо коли сусіди у літаку починають розгортати свої канапки, відбивні й сендві­чі, слинка тече рікою…

Ще один нюанс авіаперельо­тів — зміна тиску, яку особливо гостро відчувають діти. Під час підйому та посадки літка почи­нає закладати вуха і з’являється біль, який може тривати навіть упродовж кількох днів. Тож у лі­таку діткам радять давати льо­дяники, щоб вони частіше ков­тали слину. Також допоможе гра із відкриванням і закриванням рота. Якщо дитина ще зовсім маленька, варто їй частіше дава­ти пити.

Ми приземлились на Африканському конти­ненті. І перше, що нас вразило, — температура. Коли вилітаєш зі Львова у плюс 19, а приземляєшся у плюс 40, різни­цю відчуваєш відразу.

Друге, що вразило на бать­ківщині фараонів, — надзви­чайно привітне ставлення усіх довкола. Мені впала у вічі не­підкупна людяність цього наро­ду — у поглядах, учинках, жес­тах. Особливо люблять дітей, їм на кожному кроці усміхають­ся, махають… Насправді див­но, звідки у них стільки радості в очах. Єгиптяни — бідний на­род, у цьому легко перекона­тися, виїхавши за межі готелю. Невеличкі будиночки з брудни­ми вікнами, в які постійно дме пилюка з пустелі. У житлових єгипетських кварталах немає зелені, адже на гарячому піс­ку напрочуд важко виростити бодай якусь рослинку. Тож ди­вуєшся, скільки часу та зусиль треба було вкласти, аби довко­ла готелів буяли найрізнома­нітніші рослини з усього світу. До речі, в Єгипті дуже люблять українські мальви, їх можна зу­стріти ледь не у кожному обла­городженому квітнику.

Та найбільше, що мене вра­зило, — на вулицях єгипетських міст немає дитячих майданчи­ків. Тут не прийнято їх будува­ти. Поцікавилась у гіда, а де ж бавляться діти? «Бідніші не бав­ляться, а з юних літ допомага­ють батькам заробити копій­чину, — відповів Ахмет. — А діти єгиптян середнього і вищо­го класу мають квитки у спеці­альні клуби, де вже може бути майданчик. Також члени таких клубів мають вихід до пляжу». Остання фраза мене дуже зди­вувала. Тобто незаможний єгип­тянин, живучи на березі Черво­ного чи Середземного моря, не може пройти на пляж, адже він не купив квиток у спеціальному клубі?.. В Єгипті практично не­має державних пляжів. Бере­гова лінія продається разом із готелем, який на ній буде збудо­вано. Тож кращі узбережжя дав­но розкуплено. І потрапити на них можуть лише гості готелю.

Перш ніж обрати готель, вар­то з’ясувати, який саме спуск до моря цей готель пропонує. Бо деякі готелі мають лише вихід до моря з пірсу.

У Червоному морі — одні з найпрекрасніших ко­ралових рифів на Зем­лі, на яких мешкають понад 400 видів риб, — від симпатич­них риб-клоунів і дельфінів до страхітливих мурен та акул. На­справді лише лінивець тут не пірнає. Приїхати на Червоне море і бодай краєм ока не за­глянути у цей казковий підвод­ний світ — це гріх. Оскільки ми приїхали з дітьми, яким дайвінг ще не запропонуєш, вирішили обрати екскурсію на батискафі. Цей човен має подвійну палу­бу. На верхній палубі можна на­солоджуватись морським бри­зом та красивим пейзажем, а зійшовши на нижню — опиняєш­ся під водою, а довкола — сотні різнобарвних риб та казкових рифів. Чесно кажучи, навіть до­рослим дух перехоплює, а ди­тячим емоціям немає меж! Ще ніколи не бачила таких великих розкішних мушель, так і хотіло­ся взяти бодай одну на згадку. «Не можна брати мушлі та шма­точки коралів, — почувши мою розмову, каже капітан корабля. — В Єгипті корали, мушлі та вся ця підводна краса під захистом закону. Лише придбані мушлі у крамниці з чеком зможете пе­ревести на батьківщину. Якщо ж візьмете щось із моря і в аеро­порту у вас це знайдуть у валізі, матимете серйозні проблеми». Ця інформація мене засмути­ла, адже за час відпустки діти знайшли безліч красивих му­шель, які винесло на узбереж­жя. Дуже хотілось їх залишити. Але прочитали у мережі відгуки інших туристів, які хотіли взя­ти частинку Червоного моря зі собою і поплатились за це чи­малими штрафами. Тож ризи­кувати не хотіли. Лишень сфо­тографували знайдені скарби на згадку.

Варто також врахувати, що Червоне море — найбільш соло­не море у світі, якщо не брати до уваги Мертвого. На літр води тут припадає від 41 до 60 грамів солі. Для порівняння, у Чорно­му морі — лише 18 грамів. При­чиною такої великої кількості солі є те, що у Червоне море не впадає жодна прісноводна річ­ка, а також тут практично відсут­ні опади.

Ще один нюанс (ма­буть, найважливіший), який треба врахувати під час подорожі з дітьми в Єги­пет, — це сонце. Тутешнє сон­це насправді палюче і підступ­не. На пляжі, де практично весь час дме вітер, пекучих проме­нів не відчуваєш. Проте їх від­чуває шкіра, особливо дитяча. Тож крем від засмаги — в Єгип­ті товариш номер один. А ще краще купити єгипетські пляжні сорочки, добре відомі досвід­ченим туристам. Ці бавовняні накидки дуже приємні і чудово захищають від сонця.

Не можна забувати і про го­ловні убори, аби вберегтись від сонячного удару. За словами гіда, в Єгипті краще не хворіти і брати зі собою аптечку. «Меди­цина в Єгипті на низькому рівні, — розповіла гід Ольга, українка, яка переїхала в Хургаду трид­цять років тому. — Та й в апте­ку тут ходити не раджу. Аптеки в Єгипті усі приватні, державного контролю немає, тому прода­ти можуть звичайний жир за­мість лікувального крему. Кра­ще брати зі собою у подорож перевірені ліки».