Лісовий цапок-хуліган нашкодив саду

Після того, як ґазда посадив картоплю та іншу городину, пішов глянути, як справи у його дворічних фруктових саджанців. І був ошелешений, коли на тендітних стовбурцях побачив великі білі смуги. На одній яблуньці, другій, третій. Начебто хтось ножем сте­сав кору…

Від тієї прикрості у пенсіонера аж занило серце. Бо розумів: че­рез палюче сонце позбавлені захисного панцира деревця заги­нуть.

Рад не рад, треба рятувати молодий сад. Замастив уражені місця вологою глиною, обмотав ганчіркою. А щоб невідомий зби­точник знову не зробив кривди саджанцям, додатково обмотав їх хвоєю. Ще й почепив червоні стрічки, щоб відлякати супостата.

Його особу встановив швидко. Біля однієї з яблуньок побачив купку посліду дикої кози. Аж тоді зрозумів: його сад відвідав мо­лодий цапок. У цей весняний сезон він відчуває свербіж біля сво­їх рогів. Сверблячку вгамовує тертям до молодих дерев. Не зупи­нився і перед яблуньками.

До лісу пану Ігорю рукою подати. За багато років різна зві­рина — зайці, дикі кози, кабани, борсуки — звиклися і вже не бо­яться місцевих собак. Безпечно захоять на городи і смикають там капусту, червоні буряки, кукурудзу, картоплю та іншу сма­коту. Взимку дістають з-під снігу невизбирані яблука. Пан Ігор пробачає їм ці капості. Але через те, що дикий цапок пошкодив сад, дуже розлютився. Щоб той рогатий хуліган залишив його у спокої, на ніч вмикає на дворі потужний світильник. А ще, коли мучить безсоння, йде до саду і кілька разів плескає у долоні. Цапок розуміє: вхід на цю територію йому заборонено. Тож зму­шений іти чухати свої роги десь в іншому місці…