Шпаки для них – сангігієністи

Свою цьогорічну відпустку Вахтанг провів в Африці. Фото­репортажами, яскравими бло­гами звідти змінив наше звич­не уявлення про цей континент. Для школярів його розповіді — прецікавезні уроки географії і зоології. Для дорослих — лекція із філософії про багатогранність життя, закони буття, неписані правила взаємовідносин люди­ни і світу природи.

«За попереднє життя поба­чив і сфотографував трохи мен­ше ніж 500 видів птахів, — каже Вахтанг. — І от за останній тиж­день у Танзанії зняв ще при­близно 150 видів».

Ось одне із танзанійськх фото Вахтанга. Барвиста міс­цева пташка всілася на спину зебри і вишукує в ній парази­тів. Добре і одному, й іншому. «Пташка і дупка» — так жартівли­во назвав автор свою роботу.

А ми розкажемо більше про пташку, яка уподобала чужий зад. Звати її червонодзьобий буйволовий шпак. Живе пере­важно у Східній Африці. Копит­ні тварини — жирафи, буйволи, зебри, антилопи — їхній най­перший супутник і годуваль­ник. З їхньої шкіри ці шпаки гострими дзьобами, наче пін­цетами, вибирають всяких ко­мах, зокрема набридливих ґе­дзів та їхні личинки. Тим самим проводять своєрідну сангігіє­ну. Трапляються випадки, коли ці шпаки залазять у рот твари­нам і звільняють їхні зуби від залишків їжі.

Тож хіба будеш протестувати проти того, щоб хтось повзав по тобі і робив приємне?