Ювілей русифікації історії Криму

Ще в січні 1913 року, коли Таврійське губернське земське зібрання ухвалило рішення «увічнити 300-річчя Будинку Романових відкриттям в Сімферополі музею». Але завадила Перша світова війна. І щоб колекція музею не загинула, тодішній ректор Таврійського університету, майбутній засновник Української академії наук Володимир Вернадський написав листа: «Зважаючи на обставини пережитого часу, прошу ревком вжити заходів до охорони ТВАК (Таврійської вченої архівної комісії. Про неї далі — авт.), її Музею старожитностей, архіву та бібліотеки».

Музей старожитностей був переданий Кримохрісу. А 8 травня 1921 року відбулося відкриття Центрального музею Тавриди, складовою частиною якого стала й колекція ТВАК. І перша виставка циклу, присвяченого сторіччю Центрального музею Тавриди, що відкрилася в науковій бібліотеці «Таврика», висвітлює сторінки створення і діяльності Музею старожитностей. Ліквідувавши Кримське ханство і приєднавши Крим до свого складу в 1783 році, Росія більше 100 років піддавала край грабунку. Тільки в 1887 році вирішила науково дослідити, що ж їй дісталося в результаті анексії, а також, що треба зробити для освоєння Криму на користь імперії.

Тому в 1887 році була створена шоста за числом організація краєзнавців Криму — Таврійська Вчена Архівна Комісія (ТВАК), одна з майбутніх 39 подібних комісій, що діяли на території Російської імперії. Вона, без сумніву, об'єднувала видатних учених і любителів кримської старовини, більшу частину губернської інтелігенції. Неодмінно членом таких комісій був губернатор, але керувалися комісії не тільки місцевою владою, а й Академією наук.

Таврійська Вчена Архівна Комісія регулярно видавала свої «Известия». З 1887 по 1920 роки було випущено 57 томів цього видання, які містили понад 400 наукових статей, публікації історичних документів, археологічних знахідок. Безсумнівно, в цих збірниках є і досить об’єктивні матеріали, однак переважає виключно російський інтерес і російське трактування історичних фактів. У № 56 збірника, тобто фактично в кінці діяльності ТВАК, вміщується великий матеріал «Записки о необходимости присоединения Крыма к России». У нього входять два документи «Записка русского патриота» — доповідь імператриці Катерини, в якій закладено основи імперської політики стосовно Криму на довгі-довгі роки (її успадкував навіть Радянський Союз), а також власноручна записка «О Кръыме» графа Потьомкіна. Таким чином, фактично вся 33-літня діяльність комісії за невеликим виключенням служила тому, щоб виправдати анексію Криму 1783 року та як найефективніше використати те, що їй дісталося вже після столітнього грабунку півострова і всього спадку держави Кримського ханства.

ТВАК зараз часто люблять представляти як джерело незалежної інформації. У багатьох авторів прослідковується саме намагання бути об’єктивними, однак і вони всупереч своїм бажанням не можуть такими бути, бо основним керівником ТВАК, вищим за її голову, був сам губернатор, з іншого боку, всі історики повинні були звіряти свої трактовання з тодішньою ідеологією і концепцією російської історії, і, як вчені високого рівня, вони робили це майстерно. Досить згадати статтю історика Бертьє-Делагарда про так званий Тмутараканський камінь в № 55, який за його версією, є дійсним раритетом та служить підтвердженням приналежності Тамані до Русі. А всю Русь тоді подавали як предтечу саме Російської імперії.

Насправді ж, як було виявлено пізнішими дослідженнями, Тмутараканський камінь — просто вправна підробка. Але він знайшов своє місце в «Ермітажі», як і більшість з тих цінностей, які росіяни викопали в Криму… У Сімферополі ж зараз представлена експозиція з матеріалів 1887—1920 років — «Известия Сімферопольської міської думи», «Известия Таврійської вченої комісії» та інші. У музей збирали все, що погано лежало як на поверхні, так і в надрах кримської землі — він поповнювався монетами Боспорського царства і Кримського ханства, архівними документами відомих особистостей. Найбільш значні надходження були від членів ТВАК А. Стевена, А. Маркевича, А. Бертьє-Делагарда, Н. Клепініна, В. Кеппена, П. Двойченка, Н. Славинського, В. Шкорпіла.

У 1909 році в Музей старожитностей передані для зберігання матеріали з Археологічного музею Сімферопольської чоловічої гімназії: 356 різних предметів, 229 срібних і одна тисяча вісімсот двадцять одна мідна монета. Серед документів були законодавчі рукописи, які сьогодні входять у «Книжкові пам'ятки рукописні». У 1909 році фонди музею ТВАК поповнилися сімома фоліантами законодавчих рукописів. У 1914 році колекція налічувала понад п'ять тисяч предметів: «камені і плити з хрестами і написами, амфори, кам'яні баби, знаряддя кам'яного і бронзового століть, грамоти кримських ханів і мурз, турецьких султанів. Альбоми з видами старих кримських міст і фортець, гравюри і карти, нумізматичні колекції, портрети видатних місцевих діячів».

Але за 33 роки діяльності ТВАК у міста не знайшлося місця для зберігання всього цього багатства — весь цей час музей тулився в тісному і холодному приміщенні. У 1907 році Сімферопольська дума дала згоду на відведення землі під будівництво музею. Сьогодні Центральний музей Тавриди — середовище русифікації історії, науки, побуту, всього сьогодення. Керівництво музею домагається незаконного повернення з Амстердаму скіфського золота, що належить Україні. У ньому постійно експонуються імперські, привезені з Росії, виставки і зібрання експонатів, що фальсифікують історію і представляють Росію рятівницею, яка дала нове життя темному і затурканому Криму, який начебто до того скнів у неуцтві та відсталості.

Звичайно, слова Максиміліана Волошина про те, що «Мы вытоптали мусульманский рай…» вони не згадують: Простор столетий был для жизни тесен, Покамест мы — Россия — не пришли. За полтораста лет — с Екатерины — Мы вытоптали мусульманский рай, Свели леса, размыкали руины, Расхитили и разорили край. Осиротелые зияют сакли; По скатам выкорчеваны сады. Народ ушел. Источники иссякли. Нет в море рыб. В фонтанах нет воды…

Саме так уродженець України і визначний російський поет Максиміліан Волошин оцінював підсумки російського володіння Кримом, і це є найбільш історично достовірна картина, не зважаючи ні на які намагання вчених комісій прикрасити дійсність.