Кучерявим свиням холоди не страшні: ночують просто неба

Мандруючи Закарпаттям, житель невеликого во­линського прикордонного містечка Устилуг Руслан Цицьора побачив на одній із тамтешніх ферм свиней породи угорська пухова мангалиця, яких у народі на­зивають «кучерявими». Вони «підкорили» серце чоловіка. Чотирьох екзотичних тварин пан Руслан привіз додому — для їх утримання обладнав ферму на обійсті свого дядь­ка Сергія.

Схрестили домашню льоху з карпатським вепром

— Угорська пухова манга­лиця належить до рідкісних й екзотичних порід. Виведена на початку ХІХ століття в Австро-Угорщині. Подейкують, що в експерименті був зацікавлений особисто ерцгерцог Йозеф. Проводили його в одному з там­тешніх монастирів, — розповідає пан Руслан. — Єдина в Європі пухова порода свиней виникла завдяки схрещуванню домаш­ньої середземноморської свині з карпатським вепром. Тож має густе хутро, добре витримує холод, невибаглива до корму та утримання. І генетично не сприймає жодної хімії — вакцин, біохімічних добавок, стимулято­рів росту тощо. Продукцію дає екологічно чисту.

До речі, у «кучерявих» сви­ней є й українське коріння. Ви­являється, напередодні Другої світової війни їх розводили на Закарпатті етнічні угорці. Цих домашніх тварин випасали на полонинах — як овець та ко­рів. Воєнне лихоліття змусило значну частину селян вирізати поголів’я. Проте згодом вда­лося відродити унікальну по­роду.

Цікаво, що до російсько-української війни сибіряки, від­почиваючи у Карпатах, скупо­вували мангалиць і відвозили додому. У Сибіру згадані чоти­риногі особини успішно прижи­лися, адже не бояться тріскучих морозів і можуть практично об­ходитися без концентрованих кормів (харчуються горіхами, жолудями, кедровими шишка­ми).

Живуть без хліва і режиму годівлі

Чесно кажучи, Руслан Цицьо­ра вдруге зайнявся вирощуван­ням екзотичних тварин. Бо ж ні­чого з першого разу не вийшло. Зізнається: тоді сусідські соба­ки перестрибнули через огоро­жу і загризли привезених поро­сят. Господар не впав у відчай — і нині має чим похвалитися, бо на обійсті рохкають помаранчева, біла та дві чорні «кучерявки», яких здалеку легко сплутати з вівцями.

Аби ніхто не зазіхнув на його красунь, чоловік обгородив те­риторію високим парканом. Зауважує: ці свинки — справ­жні чистюхи, спорожнюються лише в один віддалений куток. Тож у вольєрі відсутні непри­ємні запахи. Поросята живуть без хліва та режиму годування: тут вони самі гуляють, шука­ють корм, добуваючи із землі різні корінці, ховаються у зем­лянках, сплять під деревом, притулившись одне до одно­го, купаються у неглибокому штучному ставку.

Мангалиці не риють зем­лю, молодих насаджень на своїй території не об­гризають, хоча кору дерев дуже полюбляють.

Пан Руслан із захоплен­ням розповідає, як влітку виганяв їх на інші пасови­ща. Наситившись досхочу, клаповухі завжди слухня­но поверталися додому (вони йдуть тільки на голос ґазди). А ще добре ужива­ються з іншими домашніми тваринами. Проте здатні показати свій норов, якщо відчують небезпеку.

Мріє виготовляти іспанський хамон

— Я б сказав, що це — господарювання для лі­нивих рахуйте: мангалиць набагато економніше тримати, ніж зви­чайних домашніх свиней. Бо на підніжному кормі вони до­сягають товарних кондицій.

У захваті від цих тварин і дядько Руслана — пан Сергій. Зізнається: довго звикав до думки, що не треба бігти у хлів свиней годувати — ті «пасуть­ся» самі. А тепер придумав, як ще й у сільському господарстві їх використати:

— Оце вирішив після збиран­ня врожаю запускати манга­лиць на окремі ділянки городу, де, скажімо, необхідно вибра­ти коріння бур’янів. Перекона­ний: ніхто краще за них з такою роботою не впорається.

Розведення таких екзотич­них тварин Руслан Цицьора вважає справою перспективних, адже спеціально году­вати цих свиней не потрібно, головне, щоб питна вода за­вжди була, — стверджує чоло­вік. — От зараз вони їдять сіно, очистки картоплі чи будь-яких інших овочів. Даю їм буряки, моркву, гарбузи та яблука. А ще жолуді — цей делікатес ми заготували для «кучерявок» восени. Хрумкають і волоські горіхи — разом зі шкаралупа­ми. Струсили з дерева груші, бо плоди не дуже смачні, — з’їли. Влітку ласували коше­ною люцерною, травами. От і

перспектив­ною. Знає, що їхнє м’ясо діє­тичне, на відміну від звичайної свинини, і не містить холесте­рину. А ще тут більше ненаси­чених кислот та вітамінів. Тож у США й Китаї цим делікатесом частують відвідувачів найдо­рожчих ресторанів. Молодий чоловік мріє навчитися ви­готовляти іспанський хамон (сиров'ялена свиняча нога) і частувати ним рідних!