Буковинський ветеринар зробив розтин… чупакабрі!

Директор Чернівецької обласної державної лікарні ветеринарної медицини Валерій Допіряк став зіркою Інтернету. Виклав відео, як співає відому українську пісню «Несе Галя воду» в дуеті із… собакою! Сюжет про цього ветеринара вмить облетів навіть європейські новини. А виявилося, раніше цей лікар робив розтин… чупакабрі.

Кого тільки не дово­дилося лікувати Ва­лерію Опанасовичу! Роз­повідає, як у клініку привозять тигрів та левів з цирків, поране­них диких звірів, що потерпіли від браконьєрів, пітонів та уда­вів з приватних зоокутків. Були на прийомі у ветеринара на­віть верблюди та жирафи. А ще — крокодил, якого, на жаль, не вдалося врятувати.

— Алігатора тримав чоловік у місті Заставна, — розповідає лі­кар. — Для нього у приміщенні зробили електрообігрів. Та од­нієї ночі взимку вимкнули світ­ло. На жаль, тварина замерзла на смерть.

А щодня у клініку звозять ко­тиків та песиків. Щеплення, сте­рилізація, кесареві розтини — звичні процедури, що прово­дять ветеринари. Непоодино­кі операції роблять звірятам, які потрапили в аварію чи з яких по­знущалися люди. Потім тварин­ки проходять реабілітацію. Аби підбадьорити своїх чотирила­пих пацієнтів, Валерій Допіряк якось заграв їм на своєму акор­деоні.

— Я побачив, як гарно вони реагують на музику, — каже. — Особливо на українські пісні — вони піднімають хворим на­стрій, відтак легше проходить лікування. Дуже люблять «Несе Галя воду», «Ой, чорна я си, чор­на». А найбільше завивають під «Розпрягайте, хлопці, коней».

Особливо тішиться, коли Ва­лерій Опанасович натискає кла­віші свого музичного інструмен­та, такса Фантик. Собаку час від часу привозять на огляд госпо­дарі. Побачивши, як на відео їх­ній улюбленець співає разом з лікарем, були вражені. Тепер частіше привозять Фантика на репетиції. Радіють, що у клініці до їхнього песика приклеїлась ще одна кличка — «оперний со­ліст».

— Мені просто захотілося по­казати людям, як лікуються їхні звірята, от я й виклав те відео в Інтернет. Аж це дзвонить племін­ник, який живе у Німеччині. Каже: «Ролик про вас переклали ні­мецькою, він вже має десятки ти­сяч переглядів», — усміхаючись, розповідає Валерій Допіряк.

Лікар каже, тепер усіх хоче вразити дуетом з птахами.

Але згадують буковинці та­кож інший випадок, коли Вале­рію Опанасовичу на стіл покла­ли… чупакабру, яка наробила галасу на всю Україну.

— Я проводив її розтин, — зга­дує ветеринар. — Тварину при­везли до нас із села Рукшин тоді Хотинського району. Перед цим хтось масово по сільських обі­йстях повбивав домашніх кро­лів та птахів. Невідомому зві­рові оголосили війну шоковані господарі — й одному чоловікові вдалося вполювати чупакабру.

Вилами заколов страховись­ко Іван Владушко. Його поклика­ла на допомогу сусідка Васили­на Гикова. Жінка вийшла у двір, бо дуже кричали кури, й побачи­ла звіра, який одним стрибком подолав метрів з десять. Се­лянка виявилася не з лякливих й ступила крок у бік чупакабри, а та — шмиг у хлів зі свиньми, бо там були двері відчинені. Там її жінка й закрила. Злякалася, бо почула, як щось підскочило до стелі і голосно впало на підло­гу. Отоді з вилами й підбіг сусід Іван. Зайшов у хлів і безстрашно наколов на них хижака.

Труп чупакабри викинули. Але пізніше його забрали ве­теринари. Досліджувати його взявся Валерій Допіряк. Розпо­відає:

— Ця тварина точно не була схожа ні на лиса, ні на собаку — взагалі ні на один вид. Мала не­природно довгі задні лапи, великі зуби і шию. А вуха були, як у аф­риканської лисиці — втричі більші, ніж у наших.

На відео, яке показав лікар, видно темне, майже безшерсте страховисько. Трохи подібне на кенгуру. Але дуже на вигляд зло­стиве… До речі, після цього на Буковині повідомлень про чупа­кабру не було — селяни та ферме­ри зітхнули з полегшенням.

Раніше повідомлення про зві­ра-вампіра, що висисав кров з до­машніх тварин, надходили також із інших областей України. Фіксува­ли напади невідомої істоти на кро­лів на Тернопільщині, Львівщині, Київщині, Запоріжжі, Рівненщині, Волині. Потерпали від чупакабри і люди. Зокрема, «Вісник+К» писав про мешканку села П’ятигори тоді Здолбунівського району Рівнен­ської області Раїсу Середюк, якій звір так роздер куртку, що на спи­ні лишилися сліди від кігтів! Бідо­лашна аж знепритомніла. Розпо­відала, що від смерті її врятувало диво. Була впевнена — мало не ста­ла жертвою саме чупакабри.

Коли ще в Україні не було жод­ної інформації про цього звіра, вважалося, що кров з тварин по селах п’ють психічно хворі люди. Про таке на сторінках нашої га­зети розповідали колись жите­лі села Прилуцьке донедавна Кі­верцівського району. Пізніше, співставивши факти, як гинули людські кролі, кури та кози, усі ді­йшли висновку, що таки то була чупакабра.

Цілий музей, присвячений звірствам невідомої істоти-кро­вопивці, створив учитель біоло­гії з міста Ромни Сумської області Володимир Литовка. Але опуда­ло буковинської чупакабри, до­сліджуваної Валерієм Допіряком, туди не потрапило. Бо труп… ви­кинули.

— А шкода… До мене приїж­джав з Канади директор інститу­ту вивчення НЛО і паранормаль­них явищ. Пропонував три тисячі «баксів» за шматок трупа, — роз­повідає Валерій Опанасович. — А його вже не було. Ні першого, ні другого, ні третього. Бо мали ми на Буковині три випадки чупака­бри.