У «паспорті» волового очка 80 інших назв

Цієї, на радість сніжної і морозної пори, дивним було разом із традиційними для зими синичками, сойками, горобцями, щигликами, дроздами побачити цю мініатюрну, вертку, як дзиґа, пташку на ногах-павутинках із кумедно задертим хвостиком. Приземлившись на купу кукурудзянки, вона уривчасто присідала, як на ранковій гімнастиці, крутила головою на всі боки, ніби хотіла нас розвеселити. А потім так само несподівано, як з’явилася, кудись чкурнула. Невже якась «провісниця весни» об’явилася?

— Так це ж волове очко! — ідентифікував пернату особину за на­шим описом відомий орнітолог Андрій Бо­котей. — Вона теж зимує у нас — живе під хмизом, у купі бур’янів, листя, між щілинами будинків. Хар­чується комахами, яких знаходить у цьому се­редовищі. Хоча за роз­мірами дуже маленька, великих морозів не бо­їться. Для птахів головне — добре поїсти. Ситими вони витримають будь-яку студінь.

Аж тепер я зрозу­мів, що поява волово­го очка на купі кукуру­дзяних стебел, якими господар Іван Васи­льович вкрив гарбузи і кабачки, була не ви­падковою. Саме там, швидше за все, пташ­ка й обладнала собі «штаб-квартиру»: під цим накриттям їй до­сить тепло, та й багата кормова база там є.

Науковець розпо­вів авторові цих ряд­ків, що мініпташка, яка привернула нашу ува­гу, має більше 80 назв. Найбільш популярні — кропив’янка, плотик. А ще вона вирізняється приємним для ока пе­реливом свого пір’ячка — там є коричневі, чор­ні, сині барви…

Андрій Бокотей звернувся до міських комунальників, які во­сени згрібають у пар­ках ледь не усе листя і цим завдають шкоди фауні. На думку нау­ковця, робити це треба у розумних межах. Куп­ки листя слугують при­становищем для дея­ких видів птахів, як-от — для волового очка. А ще там розмножу­ються всякі мікроор­ганізми, які стають поживою для перна­тих. Тому не треба прибирати наші пар­ки-сквери «під чисту». Як і не слід вивозити звідти обрізане гілля. Якщо його акуратно склаcти на купу, там знайде собі притулок від снігу-вітру-морозу не одна пташина. Як і прихисток від того ж яструба чи іншого хи­жака…