Натхненна пісня на білім полотні
Від ткалі – до заслуженого майстра народної творчості України. Такий довгий шлях пройшла кролевчанка Раїса Калмикова
Про це заняття вона мріяла з дитинства. Дівчина завжди захоплювалася барвистим вишиттям, що прикрашало стіни батьківської хати на Чернігівщині.
Тож після школи на відмінно закінчила Кролевецьке професійно-технічне училище. Своєму становленню як фахівця завдячує подружжю художників Словйових, котрі того часу викладали малюнок у навчальному закладі.
Кілька літ вдосконалювала навички на фабриці художнього ткацтва. А після завершення студій у Київському текстильному технікумі жінку запросили до рідного училища на посаду майстра виробничого навчання.
За майже 40 літ пані Раїса не тільки створила власні рушники, скатертини, серветки, панно, божники, а й передала фахові секрети сотням вихованців.
Ткані вироби Раїси Калмикової прикрашають музеї, храми. Є вони в приватних збірках колекціонерів, вітчизняних високопосадовців. Зрештою, можна побачити ці полотна навіть у штаб-квартирі ООН.
Раїса Іванівна — постійна учасниця багатьох мистецьких заходів всеукраїнського та міжнародного рівня. Провела сотні майстер-класів, де всі охочі з особливою зацікавленістю спостерігали, як народжуються справжні кролевецькі шедеври.
Найвищу оцінку творам нашої краяни дали відомі мистецтвознавці. Рушники «До маминої хати», «Відродження», «Сумщина», панно «Кролевецька дзвіниця», «Україна» давно увійшли до золотого фонду держави, скарбниці нематеріальної спадщини України.
— Яка з робіт вам найдорожча? — запитую.
На що майстриня, не вагаючись, мовила:
— Всі вони — від першої й до останньої — пройшли крізь мою душу…
— А як народжуються візерунки?
— То мої думки, життя, сповнене радості й тривог; це — молитва з небом…
І пригадує працю над портретними панно з Творцем, Т. Шевченком, відомими особистостями нашої держави.
— Це дуже відповідальна й копітка робота. Адже потрібно не просто передати вираз обличчя, а й увесь багатий внутрішній світ людини, — пояснює.
Вийшовши кілька літ тому на заслужений відпочинок, пані Раїса не розлучилась з улюбленим ремеслом. А тоді офтальмологічна операція… Утім, жінка вірить, що незабаром знову сяде за верстат і продовжить творити свою натхненну пісню на білім полотні.
Справу мами й бабусі давно освоїли доньки — педагог Олена та лікар Тетяна, четверо онуків. Найстарша Віка, котра студіює медицину в Німеччині, має там бабусин оберіг, а буваючи в рідних краях, залюбки на ткацькім верстаті «перебирає» червоними і білими нитками…
Нинішня осінь у житті талановитої умілиці красного ткацтва справді особлива. За вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність їй присвоєно звання «Заслужений майстер народної творчості України». Й ця нагорода цілком заслужена!
Світлана Малиношевська для газети «Добрий господар»
