Передплата 2024 «Добрий господар»

Не збулися лісові забобони...

Хоча на свято Івана поливали рясні дощі, усупереч прогнозам, ліскові горіхи теж вродили рясно

За кілька перших днів вересня повне п’ятилітрове відерко ліскових горіхів-вилушків назбирав у лісі неподалік батько­вої хати бережанець Андрій Турчин зі своєю мамою Марією. Урожай, на диво, багатий — торік не було і третини його. Буде чим «начиняти» і прикрашати домашні торти. Із цими горіхами вони особливо смачні.

Фото автора
Фото автора

У липні ми писали у «Висо­кому Замку» про незвич­но багато зав’язі на кущах ліщини. Тоді «юні» плоди облі­пили гілки великими і важкими гронами-суцвіттями. Дітвора ті­шилася в очікуванні вересневої смакоти, а сільські старожили у своїх прогнозах на осінь були обережними. Казали: все пока­же «день Івана», 7 липня. Якщо у це свято дощитиме — ліскові го­ріхи замокнуть і не дозріють…

На мої іменини справді до­щило, було прохолодно. Ну, ду­мав, не бути цього року ліско­вим горіхам. Та ні — всупереч прогнозам стареньких сусідів, вони встояли перед негодою, «не замокли». Повне відерце ви­лушків (бо самі вилущуються), яке я побачив в Андрія та його мами, тому підтвердження. Як і розполовинена шкаралупа під ліскою — видно, горіхами смаку­вали ще й білки-вивірки…

Цього збирального сезону я почув спростування ще одно­го лісового забобону. Побутує думка, що коли у лісі надибаєш маленький грибочок, не можна, як дехто це робить, залишати його, «щоби підріс». Треба клас­ти його у кошик. Інакше, мовляв, цей гриб пропаде. Розпитав про це повір’я Андрія Турчина, бо він ще й — затятий грибник.

— То неправда! — каже наш співрозмовник. — Не раз на Ви­сокій Горі знаходив мініатюр­ні боровички. Прикривав їх лис­точками, приходив на це місце через день-два — і підбирав там великі гарні гриби.