«Як би важко не було, обов’язково є світло, і до нього треба йти»

Римма Зюбіна — не лише улюблениця любителів сцени чи кінематографа. Вона — воїн, волонтер не у кабінеті, а на передовій. Чи то на Майдані, чи на сході. А ще актриса допомагає фонду онкохворих дітей «Краб», і от уже протягом одинадцяти років раз на рік вони спільно проводять акцію «Переможці у житті». Коли на акцію приїжджають пацієнти, які перемогли рак, плаче від щастя разом з ними.

У 2015 році Римму Зюбіну знайшла харків’янка Ольга Луб’яна, психолог за освітою, яка займається благодій­ністю. Пані Ольга запропонувала актри­сі написати казочку для збірки. Ці збірки видають, але їх не продають через мере­жу магазинів, а презентують на книжково­му ярмарку чи на благодійних заходах. Ко­шти, виручені від продажу «Зіркових казок», йдуть на лікування дітей Харківської онколі­карні. Казки до збірки писали не лише відо­мі люди, а й самі діти з цієї лікарні.

Римма Зюбіна у 90-х на телебаченні вела дитячу програму «Еники-беники», під час якої за програмою Джанні Родарі на­вчали дітей без будь-якої підготовки пи­сати казки. Тому вигадувати казки Римма Зюбіна може на будь-яку тему, поєдную­чи два різні, на перший погляд, непоєдну­вані предмети. Однак цього разу в актриси чомусь казка не виходила — як не крути­ла, але придумати щось цікаве не могла.

— Для того, щоб написати казку, треба зосередитися, — каже актриса. — А я вільної хвилини не мала. Час мене підпирав, але… Аж тут випала нагода полетіти у Стамбул з подругами Анею і Юлею. Однієї ночі, коли подруги вже спали, я зосередилася і на­писала казку про зірку і помідор. За мето­дикою Джанні Родарі поєднала непоєдну­ване — те, що на небі, з тим, що на землі. Зірка вийшла живою, а помідор спочат­ку був зелений, бо недосвідчений, а потім червоний — старий. Зірка була самотня, як і помідор. Коли плакала самотня зіроч­ка, а дощу давно не було, помідорові зда­валося, що це вже дощик ллється на ньо­го. Так вони познайомилися, закохалися, але як дістатися одне до одного? Тоді зірка принесла себе у жертву — полетіла до сво­го помідора, не знаючи, що коли зірка па­дає, — помирає. Як відомо, від щасливого кохання народжуються красиві діти. Зіроч­ка влучила у помідора, з нього випало ба­гато насіння, яке тепер на небі нам світить маленькими зірочками.

Презентували «Зіркові казки» (збірка ви­ходить за підтримки МБФ «Відродження». — Г. Я.) на книжковому «Арсеналі» з авто­граф-сесією. І якщо у першій збірці були казки і знаменитостей, і пацієнтів онколі­карні, то у наступній — лише митців, почина­ючи від Жадана. Там і казка Римми Зюбіної, і Олесі Жураківської, і Анжеліки Рудниць­кої, там є також казки Марічки Бурмаки та її батька, і навіть від гурту ТНМК. А на звороті збірки написано: «Збірка казок присвячена дітям, що долають важку хворобу. Купую­чи цю книгу, ви даєте можливість придбати ліки для хлопчиків і дівчаток, які приборку­ють не казкового дракона, а реальну загро­зу для свого життя».

— Пригадую, на книжковому «Арсена­лі» родина Ющенків також придбала два примірники збірки. Катерина Ющенко по­просила у мене автограф, — усміхається пані Римма. — Було ніяково. Кажу: «У мене є ваш автограф, який ви мені давали на інавгурації вашого чоловіка. Але я ніколи не могла собі уявити, що у мене автограф братимете ви».

— А чому вирішили читати казки на ютуб-каналі?

— Ми намагаємося донести меседж: як би важко не було у житті, обов’язково є світ­ло, і до нього треба йти. Це не просте читан­ня казок, а читання казок, які ми написали для підтримки онкохворих дітей. До наших друзів, які борються з цим страшним захво­рюванням, волонтерів не пускають через коронавірус. Це велике випробування ізо­ляцією… Вони позбавлені реальної уваги — дітям бракує обіймів, живих усмішок. Я, як амбасадор дитячого фонду «Краб» у Києві, знаю, що у другій половині дня онколікарня наповнена волонтерами. Цих діток ми ніко­ли не залишаємо без уваги. Навіть у тепе­рішніх умовах спілкуємося через скайп. От я і подумала, що було б добре, якби ми про­читали кожен свою казку цим діткам. Тож зробили таку естафету і щодня передаємо її одне одному у вигляді прочитання казки онлайн. Я свою казку прочитала першою, передала естафету актрисі Олесі Жураків­ській, а вона — Кості Грубичу, від Кості еста­фета перейшла до Анжеліки Рудницької… Сподіваюся, ми зачепимо дві збірки, бо там і Лада Лузіна, і доктор Комаровський, і 12-річна Даша Луніна, яка лікувалася у Хар­ківській міській дитячій лікарні, і вчителька Оксана Колесникова, і художниця Маргари­та Коваленко… Хтось писав віршовані каз­ки, а хтось — прозу. Актриса Наталя Васько написала свою історію, бо її донечка вихо­вувалася у Наталиної мами, і кожен приїзд додому був зворушливим. Цю історію На­таля Васько виклала у казці. Олеся Жура­ківська написала історію про хлопчика-па­ралімпійця, який народився хворим, і мамі пропонували залишити його у дитбудинку, але вона забрала сина і виростила гордість для України. У своїй казці Олеся розповідає про метелика, який народився без крил…

За словами Римми Зюбіної, Оля Луб’яна дає можливість діткам в онколі­карні щодня слухати «Зіркові казки». Діти з інших лікарень України також можуть слу­хати ці казки на ютуб-каналі (тут, тут і тут).