За що щурам ставлять пам’ятники?

На порозі — Рік Білого Щура. І хоч до гризунів у більшості людей ставлення гидливе, митці возвеличують їх у пам’ятниках. Хвостаті, що застигли на постаментах, є у США, Швеції, Німеччині, Росії, Білорусі… Ними милуються, біля них фотографуються. І ними гордяться!

Яка асоціація у вас виникає зі щу­ром? Бруд, антисанітарія, різна за­раза? А у вчених ця тварина викли­кає лише захоплення. Адже вона успішно може жити і розмножуватися як у холо­дильниках з низькою температурою, так і в котельнях зі стабільно високою. А ще щури витримують дуже високий рівень радіації, смертельний для людини. При­чому відчувають її… на запах. У них май­же миттєво гояться рани. Обмін речовин у цих гризунів у шість разів швидший, ніж у людини. Вони чують звуки зі значно ви­щою частотою, ніж ми.

Природа наділила цих гризунів надзви­чайно сильним імунітетом. І науковці по­чали використовувати їх для дослідів на користь людства. Правда, не сірих щурів, а білих, лабораторних. З їхньою допомогою роблять відкриття у фармакології, біохімії, онкології, генетиці…

Предками сучасних білих лабораторних щурів були їхні дикі родичі-альбіноси, зокре­ма з Норвегії. Свого часу їх вважали дивиною і виставляли у звіринцях, пізніше пішла мода на них як на домашніх улюбленців. І лише з 1856 року білого щура вперше використали для до­слідів — в одній із лікарень Парижа (Франція) на цьому гризуні випробували медикаменти. Результат був вдалим. Відтоді щур служить науці.

Японці вивели гризунів, у яких з віком з’являється тиск — їх використовують для ви­вчення питань профілактики гіпертонічної хво­роби, інфарктів та інсультів у людей. З білими щурами проводять безліч експериментів. На­уковці запевняють: завдяки їм уже не раз вда­валося рятувати людство.

У світі — десятки пам’ятників щурам і ми­шам. Є такий у Нью-Йорку (США) на централь­ному вокзалі, у Стокгольмі (Швеція), в порту Сонгкхла (Таїланд), у Гамельні (Німеччина). У Мінську (Білорусь) двоє симпатичних мишок чекають на прийом до окуліста біля офталь­мологічної клініки. А у Гельсінкі (Фінляндія) є пам’ятник архівній (мудрій) мишці. Та будь- хто впізнає головну героїню популярного ра­дянського мультика, що застигла у бронзі у Раменську (РФ). Крокодил Гена, Чебурашка, Шапокляк, а поруч — хвостата Лариска.