Якщо забудовник збанкрутував, повернути гроші за житло практично неможливо
Майже 200 тисяч українських сімей вклали гроші в будівництво житла, але так його й не отримали.
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/401175/hata.jpg)
Такі шокуючі цифри озвучили у Державній архітектурно-будівельній інспекції. Вартість квадратних метрів у будинках, які ще не почали будувати, значно нижча, ніж у тих, які уже здали в експлуатацію. Тому люди активно інвестують у будівництво житла. Та нерідко забудовники здають новобудови в експлуатацію на кілька років пізніше, ніж обіцяли. А буває, і взагалі оголошують себе банкрутами, і замість новенької багатоповерхівки так і залишається лише виритий котлован. Загалом в Україні проблемними вважаються 150 об’єктів житлового будівництва. Найбільше у Києві, Київській та Одеській областях.
— Аби не потрапити у халепу, не треба вкладати гроші у сумнівні об’єкти. Перш ніж вирішити купити житло у незбудованому будинку, треба проводити аудит забудовника, аудит самого об’єкта. Аналізувати документацію, тоді думати, чи варто вкладати туди гроші, — каже голова Асоціації фахівців з нерухомості України Юрій Піта. — Треба розуміти, що 100% гарантію вам не дасть ніхто і ніколи. Бо є об’єктивні ризики: економічна, політична ситуація тощо. Але багатьом проблемам можна запобігти.
— Коли людина приходить у відділ продажу, які документи забудовника треба перевірити у першу чергу?
— Тут немає першої чи другої черги. Будь-який документ важливий і може впливати на хід будівництва чи здачу в експлуатацію. Головне, це земля і дозвільні документи на початок будівництва. Але загалом на будівництво треба з десяток документів — дозволи, погодження. Дещо спрощують такий аудит відкриті електронні реєстри. Адже якщо раніше паперові витяги з реєстру можна було підробити чи подати застарілі дані, то з електронними реєстрами такі махінації практично неможливі. Я б радив не пожаліти тих 100−200 доларів та звернутись до експертів, які розуміються на документації і знають, у яких реєстрах що шукати. Це краще, ніж вкласти 30 чи 50 тисяч доларів, а потім ходити по судах. І витрачати на тих же юристів ще більше.
— Чи є випадки, коли інвесторам, які вклали гроші в житло і так і не отримали його, вдається отримати відшкодування?
— Якщо це системний забудовник, який на ринку не перший рік, і ви вклали гроші, а потім передумали, то шанси отримати гроші є. Якщо йдеться про фірми-одноденки, які приходять, беруть один-два об’єкти і розчиняються, то на те, щоб повернути вкладені кошти, не варто розраховувати.
— У Львові є прецедент, коли збудовану без дозволів багатоповерхівку знесли. І зараз стоїть питання про знесення частини поверхів ще в одній новобудові, хоча там уже продані усі квартири. Наскільки така практика поширена в Україні?
— Це львівське ноу-хау. У Києві таких демонтажів я не пригадую. Є заморожені, які стоять і чекають своєї долі. Але львівський варіант, мабуть, правильний. Насамперед, люди, які купують квартири, будуть уважніше ставитись до забудовників. У нас народ побачив гарну рекламу, у якій пообіцяли низьку ціну, — все, треба брати! Там, де дешево, завжди більші ризики. Саме ціна — перша ознака ризиковості. Будь-який проєкт має свою собівартість, але ж забудовник і заробити щось хоче. Якщо у нього квартира коштує 7−8 тисяч гривень за квадратний метр, то де він візьме грошей, аби його добудувати?
— Зрозуміло, що покупець сам вирішує, купувати квартиру чи ні. Але куди дивляться контролюючі органи, якщо будинок збудований, а потім виявляється, що немає документів. Його ж не за тиждень зводять?
— Безумовно, проблема належного контролю є. У нас забудовник може використовувати протерміновані документи або отримувати дозволи на одне, а намагатися збудувати інше. Часто йдеться про нецільове використання земельних ділянок, порушену поверховість. Переважно розраховують, що поки будинок добудують, вдасться вирішити проблеми з документацією. Та це вдається не завжди.