Урятувати котів із вулиці Літньої

Сумна історія «котів із вулиці Літньої» набирає обертів. Львівські зооволонтери заопікувалися долею 43 тва­рин, яких у середині жовтня знайшли у помешканні по­мерлої жінки на вулиці Літній. Нагадаємо, 61-річна пенсіо­нерка, пані Наталя, мешкала сама і тримала пів сотні котів. Була відлюдькуватою, із сусі­дами не контактувала, двері завжди зачиняла на ключ. Тому коли раптово померла, то близько тижня пролежа­ла у квартирі. Увесь цей час тварини були голодні, зне­воднені, троє з них померли. Коли нарешті 16 жовтня двері квартири вибили, кілька котів втекли, а решту 44 забрали львівські зооволонтери. І досі мають з ними клопіт…

Зооволонтер Ольга Си­дор розповіла «ВЗ», що прилаштувати бідак у добрі руки майже не вдається. Знайти добрих господарів змогли лише двом. Решту хвостатих лікували у приватних зооклініках, де на­віть з усіма можливими знижка­ми суми боргів катастрофічно на­копичувалися. Зокрема, допоміг чотирилапим відомий меценат, власник ветклініки Олександр Маркевич. Після лікування котів почали розвозити по волонтерах, перетримках, інших клініках. Піс­ля тижневого перебування у клі­ніці помер один чорний кіт, якого звали Штайнмаєр.

На харчування, наповню­вач для туалетів і перетрим­ки потрібні кошти. Зооволон­тери відкрили рахунки, куди вдається залучити певні суми, але борги все одно є. Хоча вже менші, ніж були раніше. «Усі без винятку коти були ослабле­ні через голод, анемію, зневод­нення, — розповідає Ольга Си­дор. — Є тварини як молоді, так і дуже поважного віку. Деякі від­новлюються швидко, а у стар­ших на тлі голоду і стресу виліз­ли хронічні хвороби. Тішить, що страшних котячих вірусних ін­фекцій немає. Спочатку йшлося про те, щоб відгодувати (не пе­регодовуючи), просто не дати вмерти. З часом будемо лікува­ти другорядні проблеми, най­більшою з яких є зуби. Із зубами катастрофа майже в усіх, а це означає, що котячі стоматологи (а є й такі!) матимуть ще бага­то роботи. Є серед „літніх“ ко­тів і кілька геть диких. І це про­блема…».

Коти з вулиці Літньої — обі­драні, худі, з сумними очима. Звичайно, цих тварин у біді ніх­то не залишить. Але їхня неве­села історія стала останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння волонтерів-котятників. Бо якщо з безпритульними со­баками у Львові нібито все га­разд, ними займаються ЛКП «Лев», притулок «Милосердя», інші волонтери, то з котами зо­всім «печалька». У ЛКП «Лев» їх можуть хіба простерилізувати, і то — на безкоштовну стериліза­цію треба чекати не один день. Притулку для котів у місті немає.

«Львівська міськрада добре зробила, що ще 2014 року ви­знала безпритульних котів час­тиною екосистеми міста — як природних дератизаторів, — розповідає „ВЗ“ зооволонтер­ка Любов Шкільняк. — При­йняли спеціальну ухвалу „Про заходи захисту котів від жор­стокого поводження“, але далі цього справа не пішла. Прак­тично усю роботу з котами пе­реклали на плечі волонтерів та опікунів. Поки волонтери це все мовчки тягнули, на них все „їха­ло“. А зараз вони вже „вклєкли“, далі вже не можуть тягнути… Чому волонтери мають за свої кошти вирішувати спільну про­блему усіх львів’ян? Адже це теж міська господарка. Наприклад, у Польщі безпритульними тва­ринами займається аналог на­шої Муніципальної варти. Вони як бачать безпритульну твари­ну на вулиці або їм телефонують мешканці — приїжджають і заби­рають її в притулок».

Любов Шкільняк розповідає, що у Львові у гуманний спосіб не вирішено питання з тварина­ми, які залишаються після по­мерлого самотнього власника. Часто людина вмирає, і після неї залишаються тварини, які ніко­му не потрібні, зокрема і спад­коємцям. Зазвичай ті викидають тварин на вулицю. Тому місто має або зобов’язати спадкоєм­ців опікуватися чотирилапими як частиною спадку померлого, або, якщо квартира переходить у комунальну власність міста, частину коштів треба спряму­вати на вирішення проблеми із тваринами, які жили у цій квар­тирі.

«Останнім часом стрімко більшає людей, які викидають тварин на вулицю, — каже пані Люба. — Наприклад, кошенят викидають на смітники у мішках, коробках. Є й такі люди, які не­навидять котів, труять їх. Нещо­давно на Коновальця, біля шкір­вендиспансеру, у дворі отруїли 16 кошенят. Я час від часу лов­лю безпритульних котів і віддаю на стерилізацію. Якщо вдаєть­ся. Бувають зовсім дикі твари­ни. Маю спеціальну котоловку, яку мені подарували у Польщі. Точніше, це боброловка, але підходить для котів. Ми, волон­тери, записалися на прийом до міського голови. Хочемо, щоб нам допомогли провести ін­формаційну акцію, — аби про­світити людей, що треба про­вести кампанію зі стерилізації котів. Хочемо розвісити листів­ки про це на дошках оголошень ЛКП, щоб нам дали якісь бане­ри. Треба вирішувати проблему по-людськи, по-європейськи…»