«Ображена гостем покоївка вимила підлогу у ванній кімнаті його рушником...»

У туристичному Львові готелів, як то кажуть, до вибору до кольору! Та для клієнта головне — почуватися у безпеці у чужому місті. Чи якісні послуги пропонують місцеві готелі своїм постояльцям? Чи варто вірити відгукам на спеціалізованих сайтах? Про таємниці готелів ми розпитували у покоївок, які не один рік працюють за цим фахом… Саме від них залежить, чи будете ви почуватися комфортно у готельному номері…

Підтримувати порядок у всьому готелі — справа непроста. Покоївкам доводиться несолодко, коли за змі­ну треба прибрати понад двадцять номерів, а часу на відпочинок ката­строфічно бракує. До речі, часто по­коївки відпочивають у самому номері. Щоправда, треба зайти у номер так, щоб цього не зафіксувала камера ві­деоспостереження… «Коли між при­бираннями випадають зайві 30 хв., я можу прилягти на диван чи ліжко і по­дрімати, — зізнається 45-річна покоїв­ка, яка працює у готелі вісім років. — У нічні зміни можу заночувати у номері, прийняти душ і подивитись телевізор. Звісно, після цього я стелю свіжу по­стіль і мию ванну кімнату».

Нерідко покоївки стикаються з на­хабними клієнтами. Вже з порога гість поводиться зверхньо. Як покоївка має реагувати на хамську поведінку по­стояльця? «На мою думку, нахабних людей треба ставити на місце, — каже інша покоївка, пані Наталя. — Невже не можна спокійно попросити персо­нал про послугу, а не кричати не своїм голосом? Ми, звісно, не переходимо меж у цьому плані, але інколи так і хо­четься прийти у сусідній номер о деся­тій годині ранку і почати там пилососи­ти… Аби хамовитий клієнт, який у той час ще спить, почувався некомфорт­но. І хоча б замислився про свою пове­дінку… Щоправда, одного разу моя ко­лега таки не витримала. Її дуже сильно образив один гість. Вона зі злості ви­мила підлогу у ванній кімнаті його руш­ником і повісила рушник на гачок… За це покоївку звільнили».

Не секрет, що покоївки (на відмі­ну від іншого персоналу готелю) ма­ють найбільший доступ до усіх речей, які гості залишають у номері. Чи тра­пляються у готелях крадіжки, до яких причетні покоївки? «Такі ситуації — рідкість, — каже покоївка 4-зірково­го готелю пані Марина. — Зараз май­же у всіх номерах є сейф, куди можна сховати цінні речі. Зокрема, і ювелір­ні прикраси. І якщо не довіряєте пер­соналу, вимагайте в адміністратора, щоб прибирання відбувалося при вас. Трапляється, гість залишив гроші на столику, а покоївка подумала, що це її чайові… Хоча, за правилами готе­лів, покоївкам дозволено брати купю­ри, що лежать на ліжку, тумбочці або на раковині у ванній, до яких прикрі­плена спеціальна записка. Зарплата у покоївок у середньому 6−8 тисяч грн».

Те, що гості полюбляють прихопити з готелю халат, не секрет (хоча можна брати зі собою лише капці та космети­ку, яку не використали). Виявляється, грішить цим і персонал… «Мають по­коївки доступ і до готельного майна, — каже менеджер 4-зіркового готелю Аліна. — На складських приміщеннях, як правило, камери не стоять. Тому не­рідко покоївки можуть взяти собі го­тельний рушник, халат або тапочки… Мінікосметики та засобів гігієни теж часто недораховуються… Перевіряти сумки у персоналу — не вихід з ситуа­ції. Довірливих стосунків з працівника­ми у такий спосіб не побудуєш. Тому керівництво зазвичай сподівається на порядність працівників».

Іноді гості забувають у готелі одяг й інші побутові речі. Що цікаво, адміні­страція готелю не поспішає розшуку­вати забудькуватих клієнтів… «Якщо людина сама дзвонить до готелю і за­питує, чи не знаходили ми ту чи іншу річ, адміністратор просить надіслати її фото. І якщо вона є у камері схову, річ повертають власнику, — каже ад­міністратор 5-зіркового готелю пані Уляна. — Якщо людина так і не подзво­нила протягом семи днів, тоді адміні­стратори та покоївки розігрують забу­ті речі у лотерею».

Анастасія Столяр