«Комусь із політиків-чиновників мало своїх будинків – захотіли палацу!»

У найближчі дні майже півтисячний колектив комунального некомерційного підприємства Львівської облради «Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» збирається страйкувати. Медики апелюють до президента, навіть готові перекрити міжнародну автотрасу «Київ — Чоп». До таких відчайдушних кроків їх підштовхує намір чиновників шляхом підозрілих реорганізацій «розчинити» цю установу, поглинути її. А у майбутньому, кажуть «закладівці», — захопити, продати у приватні руки цінну пам’ятку культури та історії, якою є її приміщення.

Психлікарня «Заклад» розташована в одно­йменному селищі Мико­лаївського району, за 30 км від Львова. Притулком для людей з порушеною психікою, алкоголь­ною і наркотичною залежністю стали колись розкішні апарта­менти палацу графа Станіслава Скарбека. Цей знаний галиць­кий землевласник багато буду­вав, зокрема за його кошти спо­руджено у місті Лева будинок, в якому нині Національний театр Заньковецької.

Скарбек був ще й знаним ме­ценатом. Продав частину своїх статків (три містечка і 28 сіл, зві­ринець) і за австрійським про­єктом збудував біля районно­го Миколаєва величний палац із вишуканим парком, водоймою — архівні гравюри передають піднесену ауру, яка тут панува­ла. Шукати натхнення у твор­чості сюди приїжджали бага­то знаменитостей. З приходом перших і других «совітів» палац Скарбека розграбували, а зго­дом перетворили його у психлі­карню.

Там, де колись збиралося ви­соке товариство, нині поверта­ють до повноцінного життя тих, хто мимоволі опинився на його узбіччі. Швидше одужати їм до­помагає мальовнича приро­да. Хворих ставлять на ноги не тільки ліками, сучасними реабі­літаційними процедурами, а й створенням щораз кращих по­бутових умов, залученням до високого. Пацієнти «Закладу» вишивають, малюють, співають, майструють, беруть участь у ви­ставках, багато читають. А ще виступають у власному театрі «Госпітальєри». У розпал росій­сько-української війни вони ра­зом з працівниками плели мас­кувальні сітки для наших воїнів…

Родичі психічнохворих (осо­бливо з віддалених точок облас­ті) дуже задоволені, що їхніми близькими так добре опікують­ся у «Закладі». Тому з тривогою сприйняли чутки, що ця лікарня перестане функціонувати. А такі побоювання є.

У Львівській облраді підготу­вали проєкт рішення про приєд­нання «Закладу» (а нині він має статус окремої юридичної осо­би) до обласної психлікарні, що на вул. Кульпарківській. Як ви­пливає з депутатських черне­ток, робитимуть це «з метою підвищення якості та доступ­ності медичного обслугову­вання населення, підвищення ефективності використання бю­джетних коштів». Автори цьо­го задуму уже прописали, що «Кульпарківська» (так скоро­чено називають обласну псих­лікарню у Львові) стане… пра­вонаступником майна, прав та обов’язків «Закладу». Навіть не взяли до уваги те, що ця псих­лікарня розташована на землях Тростянецької об’єднаної тери­торіальної громади, а палацові приміщення є власністю Мико­лаївської райради, це майно пе­ребуває в оперативному управ­лінні лікарні…

Цікаво, що проєкт цього рі­шення з’явився невдовзі після того, як «Заклад» з інспекцій­ною поїздкою відвідала ке­рівник департаменту охо­рони здоров’я Львівської облдержадміністрації Ірина Микичак. Вона так була захо­плена побаченим там, що вве­чері після свого відрядження відреагувала у фейсбуку на­тхненним постом з фотографі­ями.

— Пані Ірина написала, що, мовляв, наша лікарня — бідна, але у ній чисто, спокійно, па­цієнти задоволені, щасливі, — розповідає кореспонденту «Ви­сокого Замку» член профкому «Закладу» Тетяна Микитка. — Сказала, що наші працівники — взагалі світлі люди з відкрити­ми серцями. Розхвалила нас за те, що так підняли лікарню, ска­зала, що нас треба підтримува­ти, допомагати нам. Ні словом не обмовилася про якісь органі­заційні зміни. А через два дні ми дізналися, що є проєкт рішен­ня облради про фактичну лікві­дацію «Закладу»… Навіщо роз­формовувати успішну лікарню? Тепер, щоб замінити лампочку чи ліквідувати можливу аварію на водогоні, нам потрібно буде їхати за дозволом до Львова?..

— Те, що «Заклад» є успіш­ною лікарнею, підтверджують і представники благодійного фонду Генрі Ноуена, які допо­магають їй, — приєднується до розмови депутат Тростянець­кої сільської ради одноймен­ної територіальної громади Ігор Соснило. — Нема ніякого — ні фінансового, ні медичного, ні соціального — обґрунтуван­ня для ліквідації «Закладу». Від нього нічого не виграє ні дер­жава, ні пацієнти, ні колектив лі­карні. Ні територіальна грома­да, яка від цього об’єкта щороку отримує у свій бюджет 3,5 млн грн надходжень. На засіданні комісії облради був представ­ник нашої об’єднаної тергрома­ди по госпітальному округу Бог­дан Чечотка, він же — головний лікар психлікарні на Кульпарків­ській. Але замість того, щоб об­стоювати інтереси громади, він іде всупереч їм…

Оком на палацові приміщен­ня «Закладу» накидали уже не раз. Прихватизувати їх, з подачі одного з нардепів-медведчуків­ців, хотіли перед Помаранчевою революцією. Громадськість не дала. Нова спроба під благими намірами заволодіти перепро­фільованим палацом Скарбека була у 2007 році. Зараз маємо «спробу номер три»…

— Лікарню «Заклад» свідомо руйнують! — спересердя каже ще один з її працівників. — Ми запитували обласне керівни­цтво, чому нас не приєднати повноцінною, з окремим юри­дичним статусом, структурною одиницею — так, як зробили це у Києві, Вінниці? Навіщо роби­ти нас чиїмось придатком-хвос­тиком? «Покращення медобслу­говування»? У нас є категорія хворих, яких госпіталізували за рішенням суду. У випадку зміни юридичної адреси лікарні цих людей, навіть якщо вони жити­муть у Миколаєві, лише за два кілометри від психлікарні «За­клад», треба буде спочатку вез­ти до Львова, оформляти там іс­торію хвороби, а потім везти до нас. Яка тут логіка? Це «поліп­шене медобслуговування»? Аб­сурд!

— Не інакше, хтось задумав провернути велику аферу! — продовжує тему інший співро­бітник «Закладу», який через ризик відомчих репресій не на­звав свого прізвища. — Багато спритників зараз практикують таку цинічну рейдерську схему: спочатку об’єкт приєднують, потім кажуть, що він «працює не так, як треба», «не виконує план». Цей підрозділ скорочу­ють, потім ще раз зменшують, ще раз. А далі — анулюють його. У нашому випадку 450 ліжко­місць «Закладу» можуть скоро­тити на 100, потім ще на стіль­ки ж. А потім скажуть, що таку мізерну кількість хворих не вар­то обігрівати у великому примі­щенні «Закладу». Переведуть пацієнтів до Львова, а історичну будівлю палацу Скарбека про­дадуть за безцінь.

— Чи хтось перевіряв, кому, за які гроші продавали приміщен­ня тублікарні, шкірвенерологіч­ного диспансеру, що у центрі Львова? — каже ще один пра­цівник лікарні. — І чи не було там «відкатів»? Так само, боїмося, станеться з психлікарнею «За­клад». Маємо підозру, що пала­цом Скарбека хочуть заволодіти відомі на Львівщині політики-бізнесмени. Після відвідин «За­кладу» один чиновник прямо сказав: «Із цього приміщення аж проситься зробити якийсь су­перготель!». А чом би й ні? — є 12 гектарів землі, парк. Комусь вже мало його великих будинків — хоче палацу. Вся ця затія аж смердить аферою!

Львівська влада має довес­ти, що це не так. Чергову сесію Львівської обласної ради, де ви­рішуватимуть долю «Закладу», за попередніми даними, запла­новано на 8 жовтня.

Коментар для «ВЗ»

Ірина Микичак, директор департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації

Ніяких рейдерських захоплень і навіть намірів таких щодо «Закладу» немає і не було.

Будівлю «Закладу» було споруджено для сиріт, вона мала со­ціальне призначення. Цей заповіт графа Скарбека ніхто порушу­вати не збирався колись, а тепер — тим паче. На моє переко­нання, у «Закладі» має бути розміщено повноцінну психіатричну клініку з якісним медобслуговуванням. З часом психлікарня на Кульпарківській буде зменшуватися і поволі переходити у при­міщення «Закладу». Ми про це говорили на зустрічі з нашим про­відним психіатром — професором Фільцом — і з колективом.

«Заклад» і психлікарня на Кульпарківській дублюються. І там багато хворих, і там. Але значна частина хворих і там, і там не по­винна лежати довго, бо немає таких медичних протоколів, щоб пацієнт жив у лікарні. Кошти витрачають для адміністрації однієї установи і для адміністрації іншої, для бухгалтерії однієї устано­ви і для бухгалтерії іншої. Тобто кошти розпорошують — як наслі­док, страждають пацієнти. Нормальних, якісних умов немає ні в одному приміщенні, ні в іншому. Ми зацікавлені об’єднати ці лі­карні в одну юридичну особу, зробити міцне, сильне управлін­ня (у «Закладі» взагалі нема керівника, важко сказати, хто ним може стати там). Нам важливо зміцнювати матеріальну базу. У тому ж «Закладі» порожній цілий поверх. А ми могли б пацієн­тів з переповненого «Кульпаркова» переміщати до «Закладу». Але коли ці лікарні є окремими юридичними особами, коли роз­почнеться реформа, між ними виникне серйозна конкуренція. Внаслідок цього потерпатимуть пацієнти — бо і в одній лікар­ні боротимуться за нього, і в іншій — теж. Ні там не буде «люд­ських» умов, ні там.

Ще один нюанс. Лікарі, які працюють у «Закладі» (їх там дуже мало), мимоволі менше бувають на різних професійних конфе­ренціях, у них дуже маленьке лікарське середовище. Натомість на «Кульпаркові» лікарів у рази більше. Ця установа — з кафе­дрою, там відбуваються навчання, тренінги, обміни досвідом.

Ми зацікавлені у тому, щоб краще розвивалася психіатрич­на служба. Вже приєднали до «Кульпаркова» психіатричний дис­пансер у Червонограді — чи чули ви хоч один протест звідти? У них було 33 копійки на лікування пацієнта, а зараз — у рази біль­ше. Хочемо ще приєднати відділення у Дрогобичі. Нам дуже важливе централізоване управління, централізований розвиток і правильне використання коштів.

Розповіді про рейдерське захоплення — чиїсь фантазії. Нехай покажуть нам на того, хто начебто хоче «Заклад» купити!