Пухлина, яка грається «у хованки»…

Меланома — одна з найбільш злоякісних пухлин, яка розвивається з меланоцитів (пігментів клітин шкіри, «відповідальних» за появу засмаги). Меланома швидко метастазує — у шкіру, лімфатичні вузли, легені та печінку. У Польщі меланому щороку діагностують у 3100−3600 осіб. В Україні — у 3000−3200. У цілому світі захворюваність на меланому невпинно зростає. За 30 років (з 1980 по 2010) кількість випадків зросла втричі.

Перспективи вчасної діагностики та новітніх методів лікування меланоми шкіри — одна із головних тем, яку обговорювали на Загальнопольській навчальній конференції для студентів-медиків «Інновації в онкології».

Чому навіть лікарі часом пропускають меланому?

Чим швидше розпочато лі­кування, тим вищі шанси на одужання — це «золоте» прави­ло стосується також мелано­ми. «Показник 5-річного вижи­вання у хворих з І та ІІ стадією становить 70−95%, з ІІІ — 20−70%, IV — лише 20−30%. У Поль­щі у 80% пацієнтів пухлину діа­гностують на ранніх стадіях. У 15% - на етапі, коли вже дала метастази у лімфатичні вузли, і лише у кожного п’ятдесятого недугу виявляють, коли вже є віддалені метастази», — на­водить статистику учасниця конференції Мартина Жє­мінська.

В Україні хворобу й нада­лі виявляють на пізніх стаді­ях. Помиляються й самі ліка­рі — замість того, щоб негайно видаляти змінену родимку, за­ймають вичікувальну пози­цію. Результат: за даними На­ціонального канцер-реєстру, у 2017 році було зареєстровано 2955 хворих на меланому шкі­ри. Померло 936 — фактично кожен третій…

В Україні досі практикують «профілактичне» видалення нормальних невусів («про всяк випадок»), чого у Польщі не ро­блять.

«Регулярні огляди у лікаря на 30% збільшують шанси на вчас­не виявлення пухлини. Найпро­стіша, найбільш швидка і де­шева, не інвазійна і абсолютно неболюча методика — огляд за допомогою дерматоскопа. Лі­кар оглядає всю шкіру пацієн­та, особливу увагу приділяючи волосяній частині голови, пі-дошвам стоп, шкірі під пахва­ми, паховій зоні, складкам між пальцями на ногах, анусу, груд­ній клітці. Дерматоскоп, як лупа, збільшує підозріле новоутво­рення у 10−17 разів. Для лікаря важливо ідентифікувати всі т. зв. меланоцитарні невуси — саме ці родимки вважаються передві­сниками меланоми», — підкрес­лює учасниця конференції Антоніна Крупяж. Якщо лікар бачить, що це може бути мела­нома, — проводить біопсію (за­бір шматочка пухлини на гісто­логічне дослідження). Те, що біопсія може спровокувати роз­сіювання пухлини (метастазу­вання), — міф.

Які невуси повинні насторожити?

Існує кілька методик, за яки­ми можна запідозрити злоя­кісне переродження родим­ки. Найпопулярніша — АКОРД (абревіатура, кожна літера якої вказує на певні зміни у новоут­воренні).

А — асиметрія — якщо розді­лити родимку уявною віссю, по­ловинки будуть нерівними; сама родимка не є суцільною, нага­дує географічну карту із «зато­ками» та «острівцями»;

К — краї — нерівні, із зазубри­нами;

О — окрас — від світло-корич­невого до чорного; невус за­барвлений неоднорідно (десь барвника більше, а десь взагалі може не бути);

Р — розмір — понад 5 мм у ді­аметрі;

Д — динаміка — збільшується у розмірах.

Онкологи наголошують: за цими критеріями кожен дру­гий випадок раку не вдається розпізнати! Наприклад, родим­ка може мати менше 5 мм у ді­аметрі, а у ній вже відбуваються процеси злоякісного переро­дження. Складно піддається ді­агностиці вузлова меланома, яка має найбільш несприятли­вий прогноз, та безпігментна, а також меланома на волосяній частині голови.

Ще один спосіб, за допомо­гою якого можна виявити злоя­кісну пухлину, — шкала Глазгоу. Запідозрити злоякісне переро­дження невуса можна за такими ознаками:

— ріст;

— зміна форми і кольору;

— наявність запального ста­ну;

— родимка сочиться, кро­вить, на ній є струп;

— порушення чутливості (свербіж, болючість при доти­ку);

— розмір (понад 7 мм).

«Недоліком шкали Глазгоу є неможливість відрізнити злоя­кісне переродження від запаль­ного стану. Та й не кожна люди­на може простежити та описати еволюцію змін родимки. Крім того, мало хто знає, що мелано­ма може розвинутися на слизо­вій оболонці ротової порожни­ни, а у 70% випадків меланома з’являється на неушкодженій шкірі, тобто не росте з існуючої родимки», — наголошує Антоні­на Крупяж.

Як тоді розпізнати пухли­ну? Лікарі радять застосовува­ти метод «гидкого каченяти»: поява будь-якої нетипової змі­ни ділянки шкіри, яка має тен­денцію до росту, зміни форми, забарвлення — привід показати її лікарю.

Нове у лікуванні: імунітет сам бореться з пухлиною

«У лікуванні меланоми деда­лі частіше застосовують імуно- та молекулярну терапію. У 75% хворих виявляють збільшену активність маркерів RAS/RAF/MAPK, що зазвичай є наслідком мутації гену BRAF, відповідаль­ного за кодування кінази BRAF. Кіназа — це речовина, під дією якої неактивна форма ферменту може перетворюватися в актив­ну його форму. Вченим вдалося створити її інгібітори (уповіль­нювачі, стримувачі). 48% па­цієнтів з мутацією гену BRAF відповіли на запропоноване лі­кування. На жаль, новітня тера­пія має свої недоліки, зокрема, виявляє токсичний вплив на пе­чінку», — зазначає учасник кон­ференції Міхал Лешькєвіч.

Метою імунотерапії є стиму­ляція власного імунітету хво­рого, аби той почав боротися з пухлиною. Водночас імунітет знищує здорові меланоцити. Як наслідок, виникає вітиліго як «плата» за успішне лікування.

Один з методів лікування ме­ланоми — вакцинація. Щеплен­ня робиться з метою активно­го лікування, а не профілактики, як у випадку інфекційних захво­рювань. Терапевтичний ефект забезпечує онколітичний моди­фікований вірус… простого гер­песу І типу — він розмножується у трансформованих клітинах та нищить їх.