Лисиця вкусила кота, а той — священика…

Близько шестисот котів і півтисячі собак зі села Стрілковичів цими днями пройшли процедуру щеплення від сказу. Повальну профілактику цієї небезпечної хвороби у домашніх тварин самбірські ветеринари провели, обійшовши кожне подвір’я, після драматичного випадку, що стався у перший день року на подвір’ї місцевого священика Івана Саса.

38-річний отець Іван мешкає неподалік поля. Має на подвір’ї двох песиків і двох котів. Точні­ше, мав. Один мурчик несподівано заги­нув. А перед тим наробив великих клопо­тів своєму господареві. Коли священик хотів погладити свого улюбленця, той на­кинувся на нього і вкусив за ногу. Душ­пастир намагався відігнати агресивно­го кота, а той на додачу вп’явся у його руку…

Отець Іван негайно звернувся до ме­диків, і ті надали йому невідкладну до­помогу. Лікарі запідозрили, що кіт був скажений, — ці побоювання невдовзі під­твердилися, коли мурчик здох. Клінічні дослідження лабораторії ветеринарної медицини у Самборі і у Львові засвідчи­ли, що у кота був сказ.

За припущенням місцевих жителів, цю хворобу мишолов підхопив після того, як його вкусила лисиця.

В останні роки ця хвороба набула по­ширення серед диких звірів, і після кон­такту останніх з домашніми тваринами, людьми могла призвести до трагічних на­слідків. Щоб запобігти НП, лісогосподар­ські, ветеринарні, санітарні служби періодично розкидають над лісами з літаків і вертольотів гранули м’ясо-кісткового бо­рошна, яке приправлене протисказною вакциною. Поїдаючи ці «гостинці з неба», звірі одужують від сказу, ризик перене­сення цієї хвороби до людей став значно меншим. Але не зник…

Голова Стрілковицької сільради Ярослав Шехович раніше працював лі­карем ветеринарної медицини, тож ця проблема для нього відома. Каже, що у своїй практиці не раз зустрічався з ви­падками захворювання домашніх тварин на сказ.

— Збудник сказу є у природі, тож ми від того нікуди не дінемося, — пояснює пан Ярослав. — Основним носієм сказу є лис. Від нього найчастіше потерпають соба­ки, коти. Сказ здатний вразити і худобу. Корова пасеться біля лісу, і її можуть по­кусати скажена лисиця, ховрах, єното­видна собака чи вовк.

Перша ознака того, що тварина ска­жена, — її агресивність. З ласкавої, ніжної, грайливої вона стає войовничою, неадек­ватною. Кидається на господаря. З рота тече слина, очі стають червоними. Вра­жена сказом корова приходить до стайні і починає ревіти, рогами підриває землю, з морди іде піна. Колись такий випадок був у Старосамбірському районі.

А отець Іван, який потерпів від скаже­ного кота, нині завершує лікування. На його роботі цей випадок не позначився — священик не пропустив жодної відпра­ви у церкві.

Самбірський район