У місті Лева — знову скандал із левами

У Львові — чергова хвиля «політичних танців» довкола фігур левів на польському військовому меморіалі «Цвинтар Орлят». Ці кам’яні царі звірів не вперше опиняються в епіцентрі скандалів на ґрунті польсько-українського порозуміння (а точніше, непорозуміння). Львівська обласна рада на своєму останньому засіданні 25 жовтня прийняла заяву щодо незаконного встановлення на території Личаківського цвинтаря мілітарних символів. «За» проголосували 45 депутатів, голосів «проти» та «утримався» не було. Проголосували депутати усіх фракцій, а також голова облради Олександр Ганущин.

«Ми, депутати Львівської обласної ради, висловлюю­чи послідовну зацікавленість позитивним розвитком україн­сько-польських стосунків, стур­бовані діями, які можуть за­шкодити співпраці між нашими народами, — йдеться у звернен­ні. — Зокрема йдеться про не­законне встановлення на тери­торії Личаківського кладовища скульптур левів, що раніше були частиною польського мілітар­но-пропагандистського мемо­ріального комплексу і перетво­рюються на фактор імовірних провокацій у Львові».

У зверненні йдеться, що у грудні 2015 року, без відома гро­мади Львова та всупереч ухва­лам Львівської міськради, ці скульптури були нелегально і не­законно ввезені на територію Личаківського кладовища при­ватними особами. Це супере­чить ухвалам Львівської місь­кої ради від 2000-го та 2005-го рр. Вони забороняють встанов­лювати скульптури, архітектур­ні елементи та мілітарні сим­воли, не обумовлені ухвалами ЛМР. Крім того, жодного рішен­ня Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учас­ників антитерористичної опера­ції, жертв війни та політичних ре­пресій щодо встановлення нових елементів (скульптур левів) на території польських військових поховань Личаківського кладо­вища у Львові не приймалось.

Також депутати ЛОР зазнача­ють, що «Наполегливе бажання польської сторони все ж розміс­тити скульптури левів на „Цвин­тарі Орлят“ є складовою систем­ної стратегії частини польського політикуму, спрямованого на екс­плуатацію шовіністично-імпер­ських настроїв, у тому числі щодо Львова. Адже первинно на щи­тах левів, які так наполегливо хо­чуть „прилаштувати“ на Лича­ківському кладовищі, містились написи „Тобі, Польще!“ та „За­вжди вірні“. Історично та політич­но, разом з „мечем-щербцем“ ці написи утворюють архітек­турний ансамбль, що вихо­дить далеко за межі вшанування похованих, а стає символом ви­користання історії у поточних по­літичних кампаніях… Намагання тихцем встановити пам’ятники польській окупації Львова трива­ють на тлі знищення українських пам’ятників на території Поль­щі, що відбуваються за мовчаз­ного потурання польської місце­вої влади. У відповідь на численні акти мародерства українська сторона оголосила мораторій на проведення польською сторо­ною пошуково-ексгумаційних ро­біт в Україні… Вимагаємо від пра­воохоронних органів, посадовців ЛМР встановити осіб, причет­них до незаконного переміщення скульптур левів та встановлення їх на Личаківському цвинтарі. Та­кож вимагаємо, задля уникнення можливих провокацій, демонту­вати левів і перевезти для збері­гання до вирішення ситуації у за­конний спосіб».

Депутати нагадали, що леви нещодавно вже става­ли об’єктом провокації. У лип­ні цього року група з деся­ти осіб спробувала пошкодити дерев’яні щити навколо скуль­птур левів. Пізніше з’ясувалось, що одним із вандалів був гро­мадянин Польщі, який приїхав до Львова, щоб «визволити ле­вів». (Скульптури левів закри­ли дерев’яними щитами майже одразу після їх повторного вста­новлення у 2015 році — з дипло­матичним формулюванням «для реставрації». Однак жодної рес­таврації там так і не проводили. У радянський час ці фігури ви­везли із цвинтаря, який тодіш­ня влада практично зруйнува­ла. У скульптур «вирвали з лап» геральдичні польські герби, за­мінивши їх гербом Львова, а та­кож серпом і молотом. Вони до­вший час стояли обабіч трас на під’їздах до Львова).

На резонансну заяву Львів­ської облради миттєво і обур­ливо відреагували польські ЗМІ. Головний месидж пре­си: «Скульптури левів визна­но «символом польської окупа­ції Львова». А віце-міністр МЗС Польщі Бартош Ціхоцький зая­вив, що українська сторона вже отримала офіційне поперед­ження про негативні наслідки у випадку демонтажу левів.

Голова Українського інсти­туту національної пам’яті Во­лодимир В’ятрович опублі­кував у себе на ФБ документ від 6 червня 2005 року — Про­токол зустрічі Уповноваженого президента України Олексан­дра Зінченка та голови Бюро національної безпеки Респу­бліки Польща Єжи Бара, підпи­саний у Варшаві. Тоді сторони домовилися про те, що спіль­но відкриють Меморіал воїнам Української галицької армії та Польських військових поховань 1918−20 років («Цвинтар Львів­ських Орлят») на території Му­зею «Личаківський цвинтар» у Львові 24 червня 2005 року — за участі президентів України та Польщі Віктора Ющенка та Алек­сандра Кваснєвського. Меморі­али були урочисто відкриті. Під час церемонії відкриття Віктор Ющенко звернувся до Алексан­дра Кваснєвського: «Ваш, пане президенте, прихід до меморіа­лу УГА — це мужній вчинок, який під силу лише справжньому па­тріоту і справжньому європей­цю». Виступаючи на відкритті «Цвинтаря Орлят», де поховано понад 2 тисячі польських сол­датів, які загинули під час укра­їнсько-польської війни в 1918—1920 роках, президент України підкреслив, що у Львові відбу­вається «історична для всієї Єв­ропи подія — примирення Украї­ни і Польщі».

Так от, у Протоколі щодо спіль­ного відкриття меморіалів україн­ським і польським воїнам зазна­чено, що сторони домовилися: на центральній надмогильній плиті буде зроблено напис польською мовою: «Тут лежить польський солдат, який загинув за батьків­щину». А також відновлено над­гробки французьким піхотинцям і американським літунам з напи­сами польською мовою: «Фран­цузам, які загинули в боротьбі за Польщу в 1919—1920 роках» та «Американцям, які загинули в бо­ротьбі за Польщу в 1919—1920 ро­ках». Крім того, прийнято рішення встановити відповідні інформа­ційні таблиці українською мовою. Усі ці тексти затвердила Львів­ська міськрада. І окремим пунк­том зазначено: «Відмовитися від встановлення скульптур левів біля колонади».

«Різночитання історії між українцями і поляками стосу­ються не лише віддалених від нас подій Другої світової, а й зо­всім недавніх, — зазначив Воло­димир В’ятрович. — Інтерпрета­ції фактів можуть бути різними, але лише допоки вони не су­перечать джерелам. Документ з 2005 року — це відповідь заступ­нику міністра закордонних справ Польщі Ціхоцькому щодо «неза­конності усунення фігур левів» з польського військового меморі­алу. Уважно читаємо: пункт 2 c: «відмовитися від встановлення скульптур левів біля колонади».

В українській пресі вже з’явилися публікації, які запо­бігають розгортанню конфлік­ту України з Польщею. Так, ре­дактор «Європейської правди» Юрій Панченко у своїй стат­ті «Леви з підтекстом» пропонує перенести «лев'ячу суперечку» у судову площину. Це тим акту­альніше, що «на носі» — 11 листо­пада, дата святкування 100-річчя відновлення державності Рес­публіки Польща. «Перевівши су­перечку з політичної площини у судову, ми як мінімум вирішу­ємо проблему гострої невчас­ності скандалу, адже рішення буде винесене вже після урочис­тих святкувань, коли пристрасті дещо спадуть, — пише Юрій Пан­ченко. — Зрештою, суд (в ідеалі, звичайно) є цивілізованим спо­собом вирішення стосунків. Це саме те, чого так не вистачає Україні та Польщі».