Карпатами блукає привид

Мережу облетіло дивовижне відео: у Карпатах туристи відзняли на камеру… привида. Примара, оточена різнобарвним ореолом, явилася на очі людям поблизу гори Петрос. Ще й танцювала разом з мандрівниками й махала їм руками! Хтось ділиться сумнівами з приводу правдивості відзнятого, а хтось упевнений - привид у Карпатах існує. І наводить як доказ наукові аргументи.

Містичну постать, що бродить верхівками Карпат, бачать не вперше. Лише за останні кілька років примара потрапляла в об’єктив туристів кілька разів – як взимку, так і влітку. Старожили згадують, ще в роки Першої світової війни їхні батьки чули про марево у сяйві, яке бродить в горах. Начебто коли російське військо стояло у них «на постої», ходила біля солдатів тінь жінки зі згорточком у руках. Люди були впевнені, що це Матінка Божа, яка тримає малого Ісусика.

Ще і ще з’являлася в Карпатах потойбічна примара. Когось нею лякали, мовляв, це чиясь загублена душа блукає й хоче забрати до себе ще когось. А хтось «по-геройськи» підсміхувався з тих балачок, бо ж після зустрічі з маревом так ніхто й не пропав. Насправді ж побачити диво вдавалося одиницям. І ті щасливці стали розповідати про дружелюбність привида. Як от і ця група туристів з Калуша. Мандрівники зустріли його серед зими на Чорногірському хребті, дорогою до однієї з найвищих гір українських Карпат Петрос. З собою мали відеокамеру, тож цю зустріч зафільмували.

На відео, яке виклав Юрій Барна у Мережу, видно, як він «спілкується» з чимось неземним. Серед снігу перед його очима, наче нізвідки, виростає людський силует з тіні. Його обрамлює веселковий ореол, що грає барвами на сонці. Юрій махає мареву, і у відповідь бачить… подібний рух.

Ми там махали йому руками, танцювали. І він нам у відповідь! – повернувшись додому, стали розповідати мандрівники. Кажуть, марево наближалося до них, проте потім знову віддалялося. Ніякої шкоди людям не робило.

«Коли привид збільшувався, його обриси ставали чіткіші. Тоді з’явилася думка: а, може, це не тінь, а щось інше?», – став міркувати Юрій Барна, адже подібне бачив вперше. І знайшов розгадку того, що бачив.

Насправді це не загублена душа блукає Карпатами, а утворюється… оптичне атмосферне явище! Воно відоме науці як «брокенський привид». Уперше його описали ще два століття тому.

Назва явища походить від піку Брокен в горах Гарц (Німеччина). Через особливість тамтешніх кліматичних умов привид там спостерігається постійно. Ще саксонські племена здійснювали біля підніжжя гори магічні обряди, щоб задобрити його, бо вірили, що це – божество. Також колись вірили, що на горі Брокен збираються на свій шабаш відьми і чаклуни в Вальпургієву ніч (що настає на 1 травня – тоді начебто слабне межа між світами живих і мертвих).

А вперше описав брокенського привида як фізичне явище німецький вчений і богослов Йоганн Зільбершляг (його ім’ям було названо один з кратерів на Місяці) ще 1780 року. Пояснив, це так за особливих умов відбивається… власна тінь людини.

Пізніше послідовники Зільбершляга довели, що таке явище можна побачити у різних гірських куточках світу, і навіть на морі. Головне, щоб спереду був туман, а позаду – сонце, що низько стоїть над горизонтом. Тоді тінь людини відбивається на тумані, як на екрані. Тож «впіймати» привида можна лише надвечір чи вдосвіта. Рухається у відповідь на рухи людини або ж на переміщення хмар. Свого часу бачили брокенського привида й в Кримських горах.