Аби вчителька віддала кредит, тиснули на директора школи

Кожен, хто зважується взяти позику у банку, повинен усвідомлювати, які «менінгіти» чекають його у випадку, якщо не зможе вчасно погасити заборгованість. Забудьте тоді про спокійні дні і ночі - проблеми вас підстерігатимуть вдома і на роботі, їх відчують ваші рідні та колеги. Нервові зриви вам гарантовано!

У таку ситуацію потрапила Марія Іванівна (ім’я змінено. – І. Ф.), педагог однієї із сільських шкіл Львівщини. Жінка, за плечима якої чималий життєвий досвід, мала необережність оформити банківський кредит і не закрити його. Пані Марія запевняє, що вчасно віддала його, але у банку стверджують інше. Кажуть, вчителька не розрахувалася з ними повністю. На той мізер, який мала ще сплатити клієнтка, наростала пеня, і в підсумку кредитний борг виріс до 2500 гривень. Ліквідувати його освітянка відмовлялася навідріз, вважаючи це ледь не здирством. Як наслідок, банк через колекторську фірму, яка спеціалізується на поверненні боргів, узявся “пресувати” її.

Жінці постійно слали грізні листи-попередження, регулярно, навіть у вечірні години та у вихідні, дзвонили їй, лякаючи санкціями. Коли це не дало ефекту, почали нагадувати про себе через “привіти” у школу, де працювала. За останні кілька місяців не було, здається, такого дня, щоб завуч чи директор, піднімаючи у вчительській трубку стаціонарного телефону, не чули: “Вас турбують з банку щодо кредиту вашої працівниці...”.

Керівництво школи пояснювало, що відповідає лише за те, чи належно виконує Марія Іванівна свої посадові обов’язки, наскільки добре навчає дітей. А позика - це її приватна справа, в яку втручатися не мають права. Мовляв, свої непорозуміння з нашою працівницею ви, банкіри, вирішуйте правовим шляхом, через суд. А школа тут ні до чого - ви не цікавилися нашою думкою перед оформленням позики, ми не були поручителями, не надавали вам жодних фінансових гарантій...

Але на тому кінці проводу не вгавали. Психологічний тиск посилили шантажем, що нашлють на районний відділ освіти і на конкретну школу перевірки з області. Напевно, сподівалися, що, злякавшись цих візитів (бо хто любить ревізії?), освітянське начальство змусить вчительку повернути кредитний борг. Або ж, мабуть, розраховували на те, що педагоги, виявивши професійну солідарність, складуться між собою і допоможуть колезі компенсувати борг.

Апогеєм колекторської атаки на школу стала різка розмова наприкінці минулого тижня. Невідома жінка з банку телефоном попередила директора школи, щоб він та його підлегла-боржниця були на місці - бо до них уже їде перевірка. За участі кореспондента популярного телеканалу. Мовляв, журналісти розробляють тему кредитних заборгованостей перед банком і у зв’язку з цим хочуть взяти інтерв’ю у винуватця. Так і сказали: нікуди не відлучайтеся, з хвилини на хвилину разом з журналістом будемо у вас. Для більшої очевидності назвали прізвище кореспондента...

Директор школи виявився не з лякливих (кілька скликань був депутатом обласної ради). Розумів, що такі методи роботи банківської установи вельми сумнівні. Роман Васильович попросив допомоги у “Високого Замку” - наша газета не раз писала про цього активного громадського діяча, краєзнавця. Коли ми зв’язалися з колегами із телеканалу, брендом якого козиряли у банку, з’ясувалося, що журналіста Зої в їхньому колективі немає і ніколи не було. Ніхто з банків щодо непогашених боргів освітянки на цей телеканал не звертався. Редакція у згадану школу нікого не відряджала. У банку явно переборщили, взявши рейтинговий ЗМІ на роль такого собі страшидла. Ніхто на таке цей банк не уповноважував.

Після відповідної розмови журналістів з керівництвом “креативної” фінустанови там зрозуміли, що вчинили неправомірно. І школу “борговими” дзвінками уже не тероризують.

Ця історія має послужити повчальним уроком не лише для банкірів і колекторів, а й для згадуваного педагога. Застереженням для усіх, хто хоче скористатися кредитними пропозиціями. Ретельно читайте умови позик, особливо ті пункти, де йдеться про відповідальність за невиконані зобов’язання. Якщо повністю розрахуєтеся з банком, візьміть про це у нього довідку. І найголовніше - добре зважуйте свої можливості. Тоді через вашу необачність не потерпатимуть й інші люди.

Малюнок Юлії Ліщенко