Дешевше померти, ніж лікуватись

По дорозі на роботу зустріла знайому. Та якраз виходила з аптеки. «Чула, що ліки з 1 лютого подорожчають на чверть. От, зробила запас», – виймає пакунок. У ньому – йосен (для профілактики дефіциту йоду і селену), кальцій-Д3 нікомед, перекис водню і саліцилова кислота. За все, каже, заплатила 228 гривень, хоча ще місяць тому могла вкластися у 200.

В аптеці ажіотажу, на диво, немає. З покупців – я та старша пані, що купувала ліки від тиску. «Один пластир олфен (протизапальний і знеболювальний засіб. – Авт.), будь ласка», – звертаюся до аптекарки. «Поштучно не продаємо. В упаковці – п’ять штук: продаємо одну, а чотири лежать, висихають. Можете взяти три. З вас – 80 гривень», – каже. Дивно, бо в інструкції пише, що розкриту упаковку можна тримати в холодильнику півроку, а за кімнатної температури – чотири місяці. У грудні заходила у цю ж аптеку, олфен тут продавали поштучно і коштував він дешевше. «Берете чи вирішили зекономити на своєму здоров’ї?» – запитує, натягнуто усміхаючись, провізор. Її тон мені не подобається, але шукати іншу аптеку немає часу. Тож пристаю на пропозицію придбати три пластирі, хоча насправді потрібен один.

За минулий рік ліки в Україні подорожчали на 20%. Цьогоріч, прогнозують в Економічному дискусійному клубі, додадуть у ціні ще 20-25%. Вже у лютому ціна на медикаменти зросте на 3-10%, оскільки постачальники завозять нові партії за вищим курсом валют. Закладають до вартості медикаментів 30 гривень за долар, хоча ще місяць тому було 28 гривень.

Економісти підрахували середню вартість домашньої аптечки з найпростішими препаратами та медичними виробами вітчизняного виробництва (валідолом, бинтом, зеленкою, активованим вугіллям, валеріанкою – загалом 20 позицій у розрахунку на одну особу). Торік коштувала 277 гривень. Сьогодні обійдеться вже у 332 гривні. Ліки українського виробництва також дорожчають, оскільки до їхнього складу часто входять компоненти, які у нас не виробляють, а завозять з-за кордону.

Провізори, зарплата яких залежить від виторгу, мізкують, як збільшити продажі, тому дедалі рідше ділять упаковки і дедалі частіше відмовляються продавати дешевий товар поштучно (наприклад, відпускають одразу п’ять пар бахіл, хоча покупцю потрібна одна). Кажуть, після того, як у листопаді зріс курс долара, населення почало економити на ліках. Покупці, які роками купували імпортні препарати, переходять на вітчизняні аналоги.

“У листопаді-грудні думала, люди готуються до свят. У січні – що після свят грошей у них не залишилося. Тепер розумію, що грошей просто немає”, – ділиться своїми спостереженнями провізор Галина Куліш. Припускає, ціни постачальники можуть накручувати штучно. Цього року немає епідемії грипу – жарознижувальне, противірусне, антибіотики продаються погано, тому й підвищують ціни на інші “ходові” препарати (гіпертензивні й цукрознижувальні засоби, знеболювальне тощо). Фармацевт переконана: ліки й надалі дорожчатимуть, але якщо одні – на 5%, то інші – на 100%. Традиційно першими (і найбільше) подорожчають дешеві й популярні препарати.

Хто має можливість – їздить за ліками до сусідніх країн, зокрема Польщі, де ціни на лікарські засоби – найнижчі у Європі. Дорогі препарати коштують вдвічі дешевше, ніж в Україні, а ціни на окремі позиції (наприклад, ліки для лікування раку, на придбання яких потрібний рецепт) можуть бути навіть у... 10 разів нижчими! Та й є гарантія, що не натрапиш на підробку.

Офіційної статистики фальсифікатів в Україні не існує, як і немає державного контролю у цій сфері, бо вже четвертий рік в Україні діє мораторій на перевірку аптек і якість ліків. Визначити, чи справді препарат дозволений і зареєстрований в Україні, можна за номером серії, скориставшись безкоштовним мобільним додатком «Ліки контроль». Результати унаочнюють масштаби проблеми: з 70 тисяч запитів до програми 7 тисяч препаратів не пройшли перевірку.

Чому полякам вдається тримати ціни на ліки під контролем, а українцям – ні? Справа не тільки у міцності національної валюти. Польське Міністерство охорони здоров’я сіло за стіл переговорів з фармацевтичними компаніями і домовилося про гуртові та роздрібні ціни на конкретні препарати. Відомство пильно відстежує, чи дотримується бізнес прописаних правил гри, адже йдеться про здоров’я нації і кошти платників податків. Національний фонд здоров’я укладає угоди з аптеками, які торгують дешевими ліками з міністерського списку. Цей фонд повертає аптекам різницю між ринковою і пільговою вартістю. Лікарні об’єднуються в групи і разом купують ліки, бо гуртові партії коштують дешевше. Щороку Польща вкладає у субсидіювання ліків 6 млрд. злотих (приблизно 1,5 млрд. євро).

Частково вирішити проблему дорогих медикаментів мала б урядова програма “Доступні ліки”, запроваджена у квітні торік. Цьогоріч перелік найменувань розширили з 199 до 239. Це – ліки від серцево-судинних захворювань, цукрового діабету та бронхіальної астми. Їх відпускають в аптеках, що беруть участь у програмі, за рецептом сімейного лікаря, безкоштовно або з невеликою доплатою. Однак не всі поспішають скористатися можливістю зекономити на лікуванні. На Львівщині, приміром, невикористані 24 млн. гривень (тобто майже половину виділених коштів) повернули у держбюджет.

Керівник департаменту охорони здоров’я ЛОДА Ірина Микичак пояснила невиконання програми кількома факторами: “Є постанова Кабміну, яка визначає категорії пацієнтів, що мають пільги у забезпеченні ліками. Люди, які за цією постановою отримують ліки безкоштовно, не зацікавлені йти і брати рецепт, де потрібно за ті ж ліки заплатити половину суми. Крім того, є частина пацієнтів, які звикли і почуваються добре, мають позитивний клінічний ефект, приймаючи медикаменти, яких немає у переліку. Це – переважно комбіновані форми. У переліку програми «Доступні ліки» комбінованих форм немає взагалі. Там є багато добрих препаратів, але простіших. Частини препаратів із переліку програми (за словами провізорів – близько 30%) взагалі відсутні на ринку. Та й не всі приватні аптеки виявили бажання взяти участь у цьому проекті, а комунальних мало залишилося у Львівській області”.

“У 99% випадків лікарі вказують назву препарату, хоча за законом повинні писати лише назву діючої речовини, – каже завідувач однієї з аптек Надія Зотова. – Раніше це діяло. Казала, що ліків немає, але є більш ефективний аналог, – людина розверталася і йшла в іншу аптеку. Тепер перше, що питає: скільки коштують ліки? Коли озвучую суму, зазвичай просить дати дешевший аналог”.

“У нас надто зарегульований роздрібний ринок, – переконана виконавчий директор Галицької фармацевтичної асоціації Неля Бик. – Але не аптеки формують ціни. Аптека може поставити максимальну націнку на ліки 25% або 10% (якщо це препарати, закуплені за державний кошт). А от виробник і постачальник можуть ставити ціни, які хочуть. У всіх розвинутих країнах держава намагається впливати на весь ланцюжок (від заводу до роздрібу) за допомогою системи реімбурсації (відшкодування). Програму “Доступні ліки” можна критикувати, але ціни на ліки з переліку справді суттєво знизилися. Не важливо, бере аптека участь у програмі чи ні, більшу націнку, ніж це передбачено законодавством, поставити не може. Як результат, різниця у цінах на ліки становить 1-2 гривні, а не 80-100, як бачимо по тих препаратах, ціноутворення яких не регулюється державою”.