«Копійчана» проблема

На годиннику – без 10 хвилин 20.00. Магазин от-от зачинять. Забігаю, щоб купити хліба. Кладу на прилавок купюру номіналом 100 гривень. “Дайте щось дрібніше, бо не матиму решти”, – просить продавець. “Або можете розрахуватися карткою”, – пропонує. Як на зло, у гаманці – порожньо, у кишенях – жодної копійки. Жінка по той бік прилавка наполягає на своєму: “Йдіть, може, хтось вам розміняє!”. “Але ж ви через п’ять хвилин зачинитесь”... “Нічим не можу допомогти”, – забирає у мене з рук буханець і кладе на полицю.

Це не вперше мені довелось повертатися з крамниці з порожніми руками. Маєш гроші, але не можеш нічого за них купити – так, наче це не гривні, а монгольські тугрики. У продуктових магазинах, на касі у супермаркеті, в аптеці – всюди просять за можливості розраховуватися карткою або готівкою без решти. “Найгірша ситуація – у вихідні. Практично всі покупці розраховуються “грубими” купюрами. Найчастіше – “двохсотками”, – ділиться спостереженнями провізор однієї з аптек. – Кожного треба просити, щоб пошукав дрібніші гроші. Часто людям просто ліньки засунути руку у кишеню чи зайвий раз відкрити гаманець. Копійки – для багатьох взагалі не гроші. Якщо препарат коштує, приміром, 40 гривень 25 копійок, можуть дати тільки 40 гривень. Роблю зауваження, бо за цілий день по 25 копійок набігає кругленька сума, яку потім маю сплатити зі своєї кишені (таблеток, як цукерки, на вагу не продаю). Буває, що маю дати п’ять копійок решти. Людина стоїть, чекає. 1-2 копійки давно не бачила, хоча вони поки що не вилучені з обігу”. Запитую, де бере дрібні гроші на решту. “Якщо десь у магазині дадуть дрібніші, не трачу їх, а приношу на роботу і міняю, – каже аптекарка. – Раніше працювала на іншій фірмі. Керівництво мало угоду з Нацбанком. Міняли крупні купюри на дрібні та монети. Але це невигідно: везеш мішок грошей, а насправді – кілька тисяч”.

Жінка зауважила, що після того, як вартість проїзду у маршрутках підвищили до п’яти гривень, в обігу з’явилося більше купюр номіналом одна та дві гривні. А от “п’ятірки” зникли.

“Найкраще живеться продавцям маленьких крамничок і кіосків. Крупні банкноти вимінюють у водіїв. Біля нас зупинок немає. З офісу щодня привозять дрібними дві тисячі. Але цього запасу вистачає максимум на дві години”, – каже продавець магазину ковбасних виробів.

Продавцям можна тільки поспівчувати, але закон – на боці покупця. Згідно з підпунктом 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України №637, підприємства (підприємці) зо­бов’язані забезпечити наявність у касі банкнот і монет для видачі решти. Відсутність розмінної монети є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 164-2 Кодексу України про адмінпорушення “Порушення законодавства з фінансових питань”, що загрожує посадовим особам підприємства штрафом у розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (136-255 гривень).

До речі, згідно з цим підпунктом, “підприємства (підприємці) зобов’язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) банкноти і монети (зокрема обігові, пам’ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, якщо вони не викликають сумніву в їхній справжності”. Тож якщо затягнули блискавкою 50 гривень, відірвавши ріжок банкноти, або вирішили розплатитися за покупку п’ятьма і десятьма копійками, продавець не може крутити носом. У випадку відмови – просіть Книгу скарг та пропозицій. Якщо й це прохання ігнорують – викликайте поліцію.

А тим часом...

Нацбанк планує вилучити з обігу монети номіналом 1, 2, 5 та 25 копійок. Вони губляться, їх викидають. Виготовляти дорого, а реальна вартість – низька. Вже зараз торговим мережам рекомендують закругляти суми на кожен товар до десяти. Якщо у чеку значиться 14 копійок, покупець має заплатити лише 10. Якщо 16 – 20 копійок відповідно. Відмовившись від чеканки нових монет, Нацбанк планує зекономити 91 млрд. гривень на рік.

За інформацією, наданою Нацбанком України, зараз в обігу перебуває готівки на суму 361 млрд. 500 млн. гривень. Середньостатистичний українець тримає на руках 70 банкнот і 293 розмінні монети. Найбільше – “двохсоток” (593 млн. 500 тис. “Українок”) і “одиничок” (546 млн. 700 тис.). Найбільш рідкісна купюра – “двадцятка” (141 млн. 400 тис.).

Найбільше начеканили монет номіналом 10 копійок (3 млрд. 809 млн. 600 тис.) і 1 копійка (2 млрд. 438 млн.). Найменше – металевих гривень (495 млн.).