Захотів сплести собі солом’яного капелюха, відтоді 30 років робить дідухів

Біля центральної святкової ялинки Львова народний умілець, тримаючи у руках два дідухи різної величини, натхненно розповідає туристкам про ці українські обереги - символи затишку та тепла, миру, злагоди й достатку в родині. Дівчата з Мелітополя зацікавлено слухають про «солом’яного Діда», який є пращуром сучасної ялинки.

Я також вирішила познайомитися з Орестом Пирогом — майстром соломоплетіння зі селища Рудного, що поблизу Львова. Він уже 30 років виготовляє дідухи із жита, пшениці, вівса, ячменю, льону та різних трав родини злакових.

Один із його дідухів свого часу подарували Папі Римському Іванові Павлу ІІ. Виріб майстра встановили серед мальовничих схилів Карпат, на гірськолижному курорті “Буковель”. Витвори його рук везуть туристи з львівського Різдвяного ярмарку у подарунок своїм родичам в інші міста України і за кордон. Встановлюють у храмах, у помешканнях.

Орест Петрович охоче розповів, як виготовити дідуха. Каже, справа ця непроста й делікатна. Почалося все з того, що захотів сплести собі солом’яного капелюха, щоб у спекотну погоду захищав від сонця, коли на городі працює. Як це робити, прочитав у спеціальній літературі, заготовив солому. Потім зробив шапки-“бандерівки”, капелюшки зі соломи дітям та дружині. Захопився цією справою, захотілося йому сплести дідуха. Перший виріб зробили із дружиною Євгенією для себе. А потім пішло...

Для створення дідухів заздалегідь готує спеціальну базу. На городі сіє пшеницю і жито. “Сотку займає жито, сотку - пшениця. Трохи сію вівса, ячменю і небагато льону - метрів зо п’ять”, - розповідає. Коли все відцвіло, але ще зелене (у червні-липні) жне серпом, щоб не поламати стебел, в’яже у невеличкі пучки і розвішує під дахом сушити. На сіножатях біля річки збирає близько п’яти видів різних польових злакоподібних трав.

Після Спаса, коли все висихає, починає робити дідухи. Усе підготовлене комбінує, по одному стеблу збирає докупи. “Усередину даю дрібне жито, потім пшеничку, потім жито крупніше, крупнішу пшеницю. Тоді йде овес, поверху - льон, а вже насамкінець трави”, - каже майстер. Так компонує кожну в’язочку і робить вінички, які перев’язує травою — ситником, що росте біля водойм, на озерах, сіножатях. Після Різдвяних свят зі соломи, що залишилася, плете стрічки.

“На один дідух заввишки

80-90 см йде сім з половиною метрів стрічки. Дідух складається з шести віничків, сьомий — центральний. Стрічку плету з мокрої соломи, щоб не ламалася. Тоді нею обв’язую сам дідух. На початку стовбура йде тоненька стрічка, потім ширша й ширша. Починаю плести косичку з п’яти соломинок, які переходять у сім або у вісім”, - каже майстер.

Найбільший дідух (заввишки понад 2,5 метра) майстер зробив для свого сина, коли той побудувався і переходив до нової хати. Цей оберіг дотепер там стоїть.

“Соломка зробилася золота-золота. Милуюся, коли приходжу”.

За тридцять років його дідух видозмінювався. Зараз і стрічка не така, і деякі трави додав, яких спочатку не було.

Люди цікавляться цим різдвяним атрибутом ще задовго до свят. Туристам Орест Петрович розповідає, що, за давнім українським звичаєм, дідух був у кожній хаті на святковому столі, а більший встановлювали на покуті перед образами. Він символізує сімейне щастя, благополуччя і добро. “Найбільше цікавляться кияни. Поштою цьогоріч багато відправив у Кривий Ріг, Вінницю, Одесу. Багато у Канаді моїх дідухів, у США, навіть в Австралії. Їх везуть туди українці, які їдуть у гості, а також іноземці”. Коштують дідухи від 250 до 400 грн.

Фото автора