«Допоможіть студенту, скільки не шкода. Адже рік навчання – 30 тисяч...»

Де гуляють туристи — там очікуйте ділків, які наживаються на гостях міста. Типові схеми обману — запропонувати, а потім ненав’язливо вручити туристу якусь дрібничку як презент. Вручальник міні-подарунка, як правило, не скупиться на компліменти та побажання гарного відпочинку у місті, а після цього просить добровільну пожертву...

Недільного ранку поспішала на зустріч, яку колеги призначили в одному з кафе на площі Ринок. Навпроти Ратуші до мене підійшов хлопець років двадцяти, тримав у руках кількадесят синьо-жовтих стрічок. “Доброго вам дня, пані! Можна я вам одягну на руку цю красиву синьо-жовту стрічку? Ви точно відчуєте патріотичний дух культурної столиці України”, — звернувся хлопець до мене. Не встигла отямитися, щоб сказати “Так” чи “Ні”, як стрічка за мить була прив’язана до мого зап’ястя. “Дякую!” — відповіла йому. “Вам так личить! Виглядаєте як справжня львівська панянка — ділове пальто, капелюшок і стрічка на руці. Звідки до нас приїхали в гості?” — запитав хлопець. “Я місцева”, — відповіла. Намагаюся ще раз гречно подякувати і попрощатися (бо поспішала на зустріч), але хлопець рукою зупинив мене. “Пані, допоможіть бідному студенту, скільки не шкода. Стрічка справді безкоштовна, але зрозумійте: рік навчання — тридцять тисяч”, — сказав хлопець. Витягаю з гаманця десять гривень і, як годиться, ще раз дякую.

Запитала хлопця, чи не вважає це своєрідним обманом туриста? “Пані, не думайте так, — відповів. — Я ж нікого не грабую, не витягаю в маршрутці гаманці. Просто трохи підзаробляю на навчання”. Запитала у нього, де бере стрічки і яка їх собівартість. “А це секрет фірми!” — відповів і побажав мені вдалого дня.

Іншого ж дня стала свідком, як молодик вручав групі туристів на вулиці Сербській паперові міні-ікони з молитвою на зворотному боці. А потім просив за це п’ять гривень. Одна пані ввічливо відмовилася від презента і віддала йому іконку. Та хлопчина не розчарувався. За мить перебіг до іншої групи туристів і заробив на своїх “послугах” щонайменше двадцять гривень...

Як розповів “ВЗ” екскурсовод з багаторічним стажем Володимир Космина, стрічки та іконки — не єдині схеми заробітку на туристах. Останніми роками в центрі Львова “працюють” чимало осіб, стилізованих під львівських панянок часів Середньовіччя, сажотрусів, амурів... Деякі мають спеціальні точки для роботи, де “мертво” стоять цілими днями, закликають туристів до фотографування. Біля них, як правило, стоїть торбинка для збору пожертв. А деякі “герої”, каже екскурсовод, працюють за іншою схемою. Тихцем підбігають до туристів, які фотографуються на тлі якогось історичного об’єкта, чи роблять “селфі”, аби теж потрапити в кадр. Після цього... вимагають у туристів гроші. Одна з таких “заробітчанок” на туристах — 30-річна жінка з крилами ангела на плечах, яка їздить на роликах проспектом Свободи, пропонує гостям тату хною. Львівські екскурсоводи неодноразово бачили, як вона підходить до грошовитих іноземців, аби сфотографуватися з ними. Поки чоловіки перебувають в ейфорії від компанії з колоритною панянкою та із захопленням розглядають її “крила”, жінка вимагає плату за фото...

За словами Володимира Космини, “розводняком” на гроші займаються не лише молодики на вулиці, які щось продають. Часто-густо грішать і самі гіди. “Типова практика — ходять по центру чи території залізничного вокзалу у пошуку клієнтів на екскурсії, — розповідає пан Володимир. — Озвучують клієнтам суму за свої послуги (150 гривень за одну екскурсію), а про плату за вхідні квитки у музеї чи на Личаківський цвинтар мовчать. Не осуджую цих ділків, бо туристи самі мають бути пильними і добре думати, як не потрапити на їхній гачок. Спершу варто добре подумати, чи потрібна їм та чи інша послуга. І головне — не соромитися повернути подарунок, за який на вулиці просять навіть символічну плату”.

Фото автора