У торговому центрі спекотного Дубаї побачили... зимовий «Буковель»

Несподіваним, але дуже цінним подарунком долі шестеро курсантів і викладачів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного вважають безплатну туристичну поїздку до Об’єднаних Арабських Еміратів. Туди їх разом з настоятелем Гарнізонного храму Св. Петра і Павла у Львові отцем Степаном Сусом гостинно запросила українська діаспора, яка живе у цій південноазійській країні на берегах Перської затоки. Тижнева екскурсія в одну з найбагатших, найтехнологічніших, найколоритніших держав світу — невеличка частка того, на що ці військовослужбовці заслуговують. Всі вони захищали Україну у зоні АТО. Про їхню звитягу свідчать отримані поранення і бойові нагороди…

На прикладі старшого лейтенанта Руслана Філіпсонова можна було б знімати фільм про зразкового воїна з винятковим героїзмом. Після кровопролитних боїв з ворогом уродженець Жовтанців на Львівщині переніс 53 операції під загальним наркозом, чотири — під місцевим. За проявлену мужність на фронті президент удостоїв його ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Ще один подорожник у цій делегації — 25-річний третьокурсник Академії, старший сержант, уродженець Полтавської області Сергій Стратічук, провів на фронтовому сході 18 місяців. Про те, як самовіддано він обороняв Україну, нагадує медаль «Захиснику Вітчизни».

Руслан бував за кордоном, коли разом з іншими воїнами здійснював паломництво до чудодійного джерела у французькому Лурді. Сергій же за межі України раніше не виїжджав. Поїздка в Емірати для обох — справжнє відкриття, подорож у сучасну казку. Враженнями від побаченого фронтовики поділилися з кореспондентом «Високого Замку».

- Зима в Еміратах є відносною, — каже Руслан. — Коли після шестигодинного перельоту з холодного Києва ми приземлилися у Дубаї, термометр показував +30о. Влітку температура повітря піднімається там ледь не до + 50о. Але здивував не стільки клімат, скільки місцева архітектура, унікальна культура, високий рівень життя. А ще — висока дисциплінованість, порядок у всьому. Нам розповідали, що у Дубаї найнижчий рівень злочинності у країні — за два останні роки там нічого кримінального не сталося. Всі дотримуються правил вуличного руху. Нема звичних для мегаполісів заторів — для автомобілістів збудовано зручні транспортні розв’язки. Функціонує повітряне таксі...

- Усі дороги тут, як скатертини, — додає Сергій. — Місцеву поліцію водії поважають. Її слово для всіх — закон. Нема такого, як у нас: машину зупинили, а шофер божиться, що нічого не порушував, робить із поліцейського дурника, вмовляє не штрафувати, пропонує хабар. Всі тут знають свої обов’язки і чужі. Й чітко дотримуються їх.

- Ми не бачили, щоб на вулицях цієї країни курили, — продовжує Руслан. — Водночас люди почуваються розкомплексованими. Можуть присісти на газон і влаштувати пікнічок, зіграти у шахи на лавочці. Не відчувається поспіху. Спілкуються тихенько, шуму-крику немає. Всі ввічливі, усміхаються. До туристів ставляться з особливою повагою. Це й зрозуміло: туризм, як раніше — нафта, золото, дозволив цій країні сягнути небаченого економічного розвитку. Жебраків, які клянчать, у Дубаї не зустрінеш. Зауважили: місцевих жінок на вулиці зустрінеш мало, особливо ввечері. Всі вони ходять у закритому одязі...

- Дивитися на їхні обличчя заборонено, — додає Сергій. — Коли у готелі перед нами відчинялися двері ліфту і там були дами у національному одязі, ми, як нам і рекомендували, у кабіну не заходили. Чекали наступного ліфта. Підійти і спробувати сфотографуватися з тамтешніми жінками вважається великим гріхом, можна потрапити на 6 років у в’язницю…

Наших співрозмовників вразили місцеві хмарочоси, зокрема «вежа Бурдж Халіфа», найбільша у світі будівля на 162 поверхи, спорудження якої обійшлося більш як у 4 мільярди доларів. Цього гіганта висотою 828 метрів видно за 90 км. У такій «хатинці» 57 ліфтів рухаються зі швидкістю 18 метрів на секунду. Під час стрімкого набору висоти у вухах відчувається перепад тиску, але наших хлопців це не лякало — звикли до такого, коли для виконання бойових завдань літали військовою авіацією...

Усі витрати з перебування в Еміратах, зокрема проживання у готелі «Шератон», харчування, екскурсійне обслуговування, взяли на себе тамтешні українці, зокрема багато зусиль доклала одна з лідерів нашої громади в ОАЕ Олена Лук’янова. Завдяки нашим краянам гості зі Львова побували в єдиній в ОАЕ українській школі, вихованцям якої подарували прапор з автографами. Взамін почули від них вірші-пісні, отримали малюнки.

- Звернув увагу, що в Еміратах живуть дуже побожні люди, — каже Сергій. — Обов’язково моляться п’ять разів на день, через кожні дві години. Шостий раз моляться за бажання. Коли у мечетях бракує місця для молитви, клякають на килимки на тротуарах, на газонах. Маленькі мечеті тут ледь не на кожному кроці, з їх динаміків лунають східні молитви.

Особливо вразили українців масштабні торгові центри в Еміратах. В одному з них споруджено гірськолижний комплекс на кшталт карпатського «Буковелю». За найбільшої спеки тут (завдяки потужним холодильним установкам) катаються по 400-метровій засніженій трасі на лижах, сноубордах. Для дітвори у цьому зимовому містечку тут справжній рай — можна побачити навіть пінгвінів. Година дозвілля у такому парку коштує 120 доларів...

Руслан Філіпсонов зізнається, що про подорож у Дубаї мріяв ще зі шкільної лави. Мрія дитинства здійснилася завдяки діаспорі, керівництву рідної Академії, Міністерству оборони. Сергій Стратічук, який теж переповнений враженнями, мріє ще колись побувати у цьому екзотичному краї. Каже, що під час мандрівки в Емірати розслабився фізично і морально. Спогадів вистачить не на один рік. Ними поділиться зі своїми батьками і друзями під час зимової відпустки.

Фото з приватного архіву Р. Філіпсонова