«Коли цвіте папороть»: друге народження

Це феєричне дійство нарешті дійшло до глядача - через сорок років після написання, на сцені Львівської опери. У далекому 1977 році композитор Євген Станкович отримав від французької імпресарської фірми «Алітепа» пропозицію написати масштабний сценічний твір - для Народного академічного хору ім. Г. Верьовки. Це завдання вимагало знайти нове, світле, сучасне жанрово-видовищне рішення.

За свідченням самого композитора, «були сподівання, що нарешті настав час, коли світовий глядач зможе побачити і почути взірець найбагатшого українського фольклору і образів, викладених сучасною музичною мовою, переосмислених композитором і постановником». Фольк-опера «Коли цвіте папороть» стала зразком «нової фольклорної хвилі». Сутність цього напряму - прадавні народні мелодії чи інтонаційні тембри поєднуються в авторських творах з модерними принципами композиторської техніки.

1977 року Євген Станкович завершив фольк-оперу, розпочався репетиційний період. До проекту долучились львівський художник-постановник Євген Лисик, київський балетмейстер Анатолій Шекера, провідний диригент того часу Федір Глущенко. Прем’єра мала відбутися на початку концертного сезону 1979 року в палаці «Україна» (Київ). «Цієї прем’єри ніколи не буде…» - за три дні до здачі сказав у приватній розмові Євген Лисик. “Нагорі” вважали, що «Україна почала в самостійну грати». А тим часом на фольк-оперу «Коли цвіте папороть» уже чекали у Франції — французи пропонували 25 концертів у паризькій «ґранд Опера» та п’ятирічний контракт до співпраці.

Рішенням тодішнього міністра культури України Білозубенка прем’єру було скасовано «з технічних причин». А насправді, через те, що, з погляду тодішньої верхівки, опера була занадто націоналістичною. Так було знищено перспективи цілого новаторського оперного напряму в Україні.

Але розтерзана фольк-опера Євгена Станковича «Коли цвіте папороть» продовжувала існувати у фрагментарному вигляді - і нарешті дочекалася сучасної цілісної постановки. Це стало можливим завдяки художньому керівнику й генеральному директору Львівського національного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької Василеві Вовкуну, який включив оперу Станковича до своєї програми «Український прорив». Мета «Прориву» - брати до постановок твори українських композиторів ХХ-ХХІ століть.

За словами Василя Вовкуна, він мріяв поставити цю оперу двадцять років. «Сюжетно-композиційна специфіка лібрето опери «Коли цвіте папороть» у нашій інтерпретації постановки зазнає процесу трансформації (це узгоджено з автором музики) - у бік його композиційної цілісності, - розповідає Василь Вовкун. - Від «золотої доби» легендарних часів язичництва (перша дія) або гуманістичної епохи, де панувала гармонія людини і природи у всіх своїх проявах, до часів нинішніх (друга дія), сповнених гуманітарних катастроф, загрози війн, хаосу... У підтекстах вчуватимуться історія козацтва і післякозацька доба».

«Тут немає векторного сюжету, звичних для опер арій, дуетів, - розповів доктор мистецтвознавства Юрій Чекан. - Твір будується як величезна мозаїка, в якій за принципом контрасту поєднуються сцени, замальовки, епізоди. Все це — відбиток мозаїчності мислення ХХ століття, дивним чином поєднаний із принципом поетичного кінематографа».

Диригент-постановник — народний артист України Володимир Сіренко, диригент — заслужений артист України Юрій Бервецький, художник-постановник — народний художник України Тадей Риндзак. Провідні партії виконуватимуть солісти Львівської опери - заслужені артисти України Любов Качала і Роман Трохимук, а також Людмила Осташ та Михайло Малафій. У постановці беруть участь хор, балет і симфонічний оркестр Львівської опери. У прем’єрних виставах бере участь народна артистка України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, Герой України Ніна Матвієнко, яка, до слова, була учасницею і першої постановки «…папороті» сорок років тому.

Фото Євгена КРАВСА