«Літачок за допомогою правди припиняє братовбивчу війну...»

“На початку вечора вся наша родина мала велику потіху і сміх, який через кілька хвилин перейшов в огиду. І то лише за якихось 20 гривень. Саме стільки коштує шедевр пані Тетяни Пакалюк «Пригоди малого Укропчика», — написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» журналіст Роман Онишкевич. Зі слів пана Романа, книжку на Форумі видавців придбала його донька для внука, бо малому сподобався жовто-блакитний літачок на обкладинці…

«З перших сторінок у дорослих читачів з’являються недвозначні алюзії, не доступні, Богу дякувати, дітям, — каже журналіст. — Отож літачок Укропчик потрапляє у полон до ворога, де розпочинає голодування і сильно марніє. А повернувшись в рідну неньку Україну, починає боротися з Брехнею і Пихою. Як наслідок, правда, яку сіє літачок, на сторінці 13, отримує крила і злітає до небес у формі крилатої діви з упізнаваною фізіономією (книга присвячена льотчиці Надії Савченко. — Авт.). Апофеоз — закінчення сеї поеми. Літачок за допомогою «правди» припиняє «братовбивчу війну», після чого пристиджена Країна-Сестра просить вибачення в України. Зацитую останні рядки цього творіння:

«Тут Сусідку Україна

Почала втішати:

«Нас обох колись родила

Русь — єдина мати.

Древній Київ —

батько спільний,

Тож народи — браття.

Навіть війни не загасять

Єдності багаття.

Поможи мені, Сусідко,

Із руїни встати,

Мої села і міста

Всі відбудувати…».

Видало цю «гібридну» книгу чернігівське видавництво «Десна Поліграф» ще у 2015 році. Проте і досі книжку з очевидним кремлівським пропагандистським підтекстом не вилучили з продажу. Ба більше! Її презентують на Форумі видавців у Львові. Журналіст Володимир Телюк розповів, що теж шукав на Форумі дитячі книжки. Коли зупинився біля розкладки з книжками Тетяни Пакалюк, вона жваво пропонувала купити саме «Пригоди малого Укропчика». «Побачив на першій сторінці, що книжка присвячена Савченко, і відмовився. Купив її книжку про заборонені харчові добавки у цукерках. Казала, що кожна куплена книжка йде у фонд наступної...».

Тетяна Пакалюк народилася на Вінниччині, але ще у дитячому віці переїхала разом з батьками на Чернігівщину. Директор видавництва «Десна Поліграф» Олег Єрмоленко розповів журналісту «ВЗ», що не читав цієї книги. Книжка видана за кошти автора у 2015 р. «У Тетяни Пакалюк є серія дитячих книжок, — каже директор. — Вона пише, ми її видаємо. Вона потім їх реалізує. Ми довіряємо автору».

Зв’язатися з Тетяною Пакалюк мені не вдалося. Чоловік письменниці, пан Сашко, розповів, що у неї на Форумі розбився мобільний телефон. А вдома буде лише через тиждень. «Ви не хвилюйтеся, вона з Корбаном не має ніякого зв’язку, — сказав пан Сашко, як тільки я поцікавилася про вищезгадане видання. — Укроп — це абревіатура, яку Корбан присвоїв собі... Раніше це був Український опір». Я кажу, що не про це хотіла запитати, мовляв, книжка має пропагандистський характер, у якій йдеться про те, що Україна і Росія — це два братні народи... «На зустрічах їй закидали, що вона присвоїла політичний бренд, — знову повторює пан Сашко. — Процитуйте мені ці рядки (сміється. — Авт.). Такого не може бути».

«Поможи мені, Сусідко, із Руїни встати» — це звернення до Росії, так? — перепитує мене чоловік письменниці після того, як цитую автора. - Там таке є?». Запитую чоловіка, що думає про війну на сході України? «Це навіть не дискусійне питання. Путінська Росія — це агресор, — чую по голосу, що заскочений моїм питанням. — Хіба є інші думки? Це у всьому світі відомо. І Трамп каже, що Росія і Північна Корея — два агресори». Далі пан Сашко говорить про те, що сучасна Росія одурманила своєю отруйною пропагандою свій власний народ, який ні в чому не винен. «Може, ці рядки у такому контексті, — наче виправдовує автора. — Обов’язково прочитаю цю книжку. Дякую вам за таке зауваження, ми над цим попрацюємо. Ви мені підкинули задачку...». Пан Сашко просить зателефонувати через тиждень, і тоді пані Тетяна все зможе пояснити...

Запитую, як подружжя ставиться до Надії Савченко, якій присвячено книжку? І чому саме їй? «Вони не знайомі з Савченко, — каже пан Сашко. — Ця книжка писалася, коли Савченко була ще у тюрмі. Книжку вона не посилала ні Надії, ні її матері, бо не знала адреси. До Савченко у нас залишилося те саме ставлення, що й було раніше. Ми її підтримуємо. Хтось повинен штурхати наше керівництво і робити якусь справу. Вона бачила ситуацію зсередини. Це ж пекло...».