Передплата 2024 «Добра кухня»

«90% лікарів, з якими працював, уже немає серед живих...»

Спогади терапевта, який на момент аварії на ЧАЕС працював в Іванківській центральній районній лікарні, — за 40 км від епіцентру вибухів

Того дня по дорозі Київ-Іванків-Чорнобиль цілий день снували військова техніка, автобуси, вантажівки і карети “швидкої”. “Зв’язку з Прип’яттю не було, але вже знали, що на Чорнобильській АЕС сталася аварія і що у повітрі — радіація”, - розповідає лікар-терапевт 5-ї міської клінічної лікарні Львова Володимир Саченко (на фото внизу). 31 рік тому працював ординатором в Іванківській центральній районній лікарні, за 40 км від епіцентру вибухів на четвертому енергоблоці. За рік до аварії пішов з керівної посади.

“Наступного дня всіх важких хворих перевели у дільничні лікарні. Легших виписали додому. У лікарню почали звозити потерпілих зі симптомами радіаційного ураження - нудотою, блювотою, головним болем, підвищеною температурою тіла, почервонінням шкіри”, - згадує лікар. Його також нестерпно боліла голова, постійно нудило і дряпало у горлі. Працював цілодобово, бо щодня треба було сортувати десятки потерпілих — надавши посильну допомогу, відправляти “на Київ”.

Його дружина — лікар-фтизіатр за фахом — була на той час вагітною. “На третій день після аварії мені правдами і неправдами вдалося переправити її до Львова, до батьків (сам я — з Тернопільщини, але у Львові навчався), - згадує лікар. - Тоді всіх вагітних скеровували у Ворзель, де лікарі настирливо рекомендували жінкам робити аборти, лякаючи, що їхні діти народяться з вадами. Згодом виявилося, що у багатьох жінок не було підстав для переривання вагітності. Через аборт багато з них так і не пізнали радості материнства. Дружину поклали на збереження в обласну лікарню. Коли піднесли дозиметр до голови — волосся аж заіскрило! Пролежала під наглядом до серпня. Кесарів розтин їй робив нині покійний професор Віктор Бесєдін. Так на світ з’явився наш син Володя. Жартували пізніше, що хотіли назвати його Родіоном — на честь радію”...

Через місяць після аварії на ЧАЕС до Іванківської лікарні почали масово звертатися хронічні хворі, які працювали у 30-кілометровій зоні від місця найбільшої техногенної аварії людства. Всі скаржилися на загострення хвороб. “Дався взнаки пережитий стрес, - каже мій співрозмовник. - А ще у людей розвинулася радіофобія”. Шкоди здоров’ю може завдати доза у кілька зіверт. Передусім це буде проявлятися у пригніченні імунітету. Якщо доза опромінення набагато менша, але людина потерпає від радіофобії, - у неї й справді можуть виникнути симптоми радіоактивного ураження.

“Іванкове — це добровільна зона відселення. Хто хотів — той виїхав, але багато залишилося. Пильно стежив за станом їхнього здоров’я”, - розповідає лікар. Коли відбувся викид радіонуклідів, щитовидна залоза миттєво поглинула радіоактивний йод. Органу байдуже, який це йод. Головне, щоб на одну молекулу гормону припадало чотири молекули цього елемента, необхідного для роботи залози...

Володимиру Саченку запропонували півставки ендокринолога. Був одним таким спеціалістом майже на 44 тис. населення! Завданням лікаря було відстежити, чи зросла кількість випадків гіперплазій щитовидної залози. Також проводив контрольні дослідження у пологовому відділенні — визначав тиреотропні гормони у новонароджених. Якщо рівень гормонів низький і з цим нічого не робити, дитина виросте кретином, відставатиме у фізичному і розумовому розвитку.

“Чорнобиль спровокував зростання випадків раку щитовидної залози, гіпо- і гіпертиреозів, аутоімунних тиреоїдитів. Зараз багато людей звертається у наше відділення (терапевтичне, у 5-й міській лікарні. - Авт.) зі скаргами на болі у серці. Згодом з’ясовується, що це хронічне запальне захворювання щитовидної залози дається взнаки, коли антитіла, які виробляє імунна система, починають сприймати клітини щитовидної залози як сторонні, руйнують орган. Науково доведено, що аварія на ЧАЕС спровокувала зростання патологій щитовидної залози, і цей ріст триває. Якщо порівнювати статистику до і після Чорнобильської катастрофи, кількість захворювань щитовидки збільшилася у десятки разів”. За офіційною статистикою, від захворювань щитовидної залози потерпає 2 млн. українців. У групі ризику — люди, народ­жені після 1968 року. Найбільш вразливою до іонізуючого випромінювання категорією є діти. Ті, що народилися у 1968 році, на момент аварії на ЧАЕС мали по 18 років. Ті, що народилися пізніше, були підлітками і дітьми. Також у групі ризику діти, які народилися після аварії. Тому найбільше за станом щитовидної залози повинні пильнувати всі, кому ще не випов­нилося 49 років. Раз на рік їм потрібно робити УЗД залози і здавати кров на тиреотропний гормон.

“Помічав, що у хронічних хворих, які жили в Іванківському районі, недуги прогресували швидше. Все частіше у місцевих виявляли онкопатології — рак щитовидки, товстої кишки, крові. Тримаю зв’язок з колегами. Вони можуть підтвердити мої слова — захворюваність не знижується, хвороби молодіють, зокрема інфаркт міокарда. Практично у всіх з віком розвиваються радіаційні катаракти і глаукоми. Володимир Саченко і сам ледве не втратив зір. Завдяки вчасно проведеному оперативному втручанню зміг зняти окуляри і повернутися на роботу.

“Коли поїхав з Іванкового до Львова, на моє місце заступила дружина головного лікаря лікарні, на 20 років молодша від мене. Її вже немає серед живих — померла від раку головного мозку. Після Чорнобиля був популярним чорний гумор: “У нас тепер ввійшли у моду французькі прізвища. У французів — де Голль, Депардьє, а у нас — де Петрук? Нема вже”... 90% лікарів, з якими працював, відійшли у кращі світи”, - з жалем констатує лікар.

Каже, Чорнобиль підірвав здоров’я всіх українців, хоча прямо про це не говорять — немає достатньої доказової бази.

Ще у 2007 році Володимир Саченко висловив припущення, що саме аварія на ЧАЕС посприяла збільшенню активних форм інфекцій, розвитку атипових форм запалень легень. Коли у 2009 р. була епідемія “каліфорнійського” (“свинячого”) грипу, через його відділення, яке на той час очолював, пройшло понад чотири десятки хворих з вірусно-бактерійними пневмоніями...

Схожі новини