Передплата 2024 ВЗ

У палаці Бруницьких блукає жінка в білому...

Пам’ятку архітектури ХVІІІ століття, зруйновану часом і недбальством, взялася відбудовувати громадська організація.

Коли львівський історик Олександр Волков запросив мене на свято гарбуза у село Підгірці, думала, що поїдемо у Бродівський район. Бо знаю, що саме там є перлина архітектури — Підгорецький замок. Коли автівка взяла курс на Стрий, подумала, що пан Олександр збився з дороги.

- У селі Підгірці, що у Стрийському районі, — розпочав свою розповідь Олександр Волков, який на свято мав виставити свою колекцію старовинної цегли саме у палаці Бруницьких, — взялися за відновлення перлини архітектури. Колись це був маєток польської шляхти, а за совєтів у підвалах палацу рибгосп розводив мальків. Богу дякувати, знайшлися добрі люди, які взялися за реставрацію палацу.

Олександр Волков дорогою розповідав, що першим власником палацу або мисливського замку був князь Юзеф Алєксандр Яблоновський. Далі будівля багато разів змінювала своїх власників.

Існують достовірні спогади про останніх власників замку — барона Юліана Бруницького, його дружину Єву та двох синів: Юліана і Юзефа. Панам належали довколишні села. У їхній власності були спиртзавод, цегельня, пилорама, два млини, шкулка (розсадник плодових дерев). Барон Бруницький помер у 1921 році і похований у селі Стрілків у родинному гробівці.

Після його смерті сини поділили маєток, однак один зі синів також відійшов у кращий світ, а навколишні села і палац успадкував Юліан-молодший.

Барон Юліан Бруницький-молодший виїхав в Англію, а в Підгірцях самотньо доживала віку 80-річна мама — пані Єва. Коли у 1939 році село зайняли радянські війська, пані Бруницьку вигнали із замку. Вона жила у слуги, а пізніше, подейкували, її відвезли до Львова у будинок престарілих.

Палац повністю змінив свій “професійний профіль” у роки радянської влади. Звісно, що ніякі пани тут вже не жили: зробили спочатку просто школу-інтернат, потім школу-інтернат для дітей з вадами зору. За якийсь час слабозорі діти святкували новосілля в новозбудованому інтернаті, а палац... Тут вирізали реліктові модрини, що шуміли перед головним фасадом споруди, не пошкодували й дерев, що росли в парку.

Приблизно у той самий час зникли з кімнат другого поверху цінні старовинні картини, що прикрашали резиденцію.

Дендропарк поблизу замку, що був закладений наприкінці ХІХ століття, начебто тепер охороняє держава. Площа парку — 2,5 га. За словами історика, колись тут росли секвої, канадський дуб, магнолії трьох видів: біла, рожева і червона, інші екзоти. Зараз залишився хіба велетенський платан, тривалість життя якого може сягати навіть двох тисяч років. У величезному парку ростуть тюльпанове, оцтове дерева, залишилися також зарослі викручених, інвалідних на вигляд грабів поблизу головної алеї парку. Немає й статуй, ставок вже не той, лише залишки сходів бовваніють посеред алеї...

Палац Бруницьких відомий легендою про “Паню заклєнту”, що з польської перекладається як проклята жінка, яка в білому одязі по ночах бродить порожніми палацовими кімнатами. Восени 1648 року війська Богдана Хмельницького сунули на захід. Шляхта ховалася в Стрию і Коломиї, де були сильні гарнізони і неприступні замки. Утік із Підгірцівського замку до Стрия і князь Яблоновський — нащадок відомого гетьмана, покинувши у палаці дружину, що була на 32 роки молодшою за нього. Вона хвилювалася, ходила по узліссі і плакала. Її заспокоїв красивий козак, назвавши польську пані живою трояндою. Цілий вечір польська молодиця гуляла у розкішному парку з молодим козаком, а вранці закохану пару у палацовій спальні застав князь Яблоновський. Звісно, у нерівному бою козак загинув. Княгиня з розпачу пішла до лісу. Відтоді її більше ніхто не бачив. От тільки місцеві кажуть, що вночі палацом блукає привид — жінка у білому...

За словами історика Олександра Волкова, збереглася легенда про те, що стелею в центральному салоні північного боку палацу слугував... велетенський акваріум зі скляним дахом над ним.

- Коли з цікавості пішов на другий поверх, — каже історик, — балка піді мною хруснула, і я полетів донизу. На те, що залишилося від палацу кілька років тому, без сліз неможливо було дивитися. Вікна повибивані, скрізь гуляв вітер, дверей також не було. Потім хтось поставив металеві решітки і повісив великі замки.

Два роки тому палац взяла під опіку громадська організація “Центр розвитку краю”. Почали вкладати кошти у відбудову палацу. Насамперед позбулися “непроханих гостей”, бо де ж це бачено, щоб у підвалах палацу розводити мальків. Стара будівля, яку десятки років не опалювали, відсиріла і вкрилася грибком.

Роботи не бракуватиме. Пан Володимир і пані Марія, які керують організацією, сподіваються, що настане час, і у палаці Бруницьких на рушничок щастя ставатимуть молодята, сюди приїжджатимуть туристичні групи не лише з України, а й з-за кордону, щоб помилуватися красою унікального парку.

Довідка «ВЗ»

У 1895 році палац набув остаточного вигляду. У підвалі містилися комори, винний погріб, льохи на насіння, кухня з піччю і кімната сервірування, звідки страви і продукти доправляли на поверхи спеціальним ліфтом; чотири господарські кімнати головним чином для прислуги і білизни, кімната економа з архівом документів і канцелярія. На першому поверсі були вестибюль, передпокій, салон, робочий кабінет барона, будуар, дитяча та ігрова кімнати, ванна, кімната слуги, дві житлові кімнати. На другому поверсі розміщувались три житлові кімнати і три кімнати для гостей, передпокій, фойє і пасаж, кімнати слуги і вихователя. Окрема кімната на горищі.

Фото автора. Стрийський район