З 1-го класу – японська мова і карате!

На “освітянській карті” Львова з’явилася нова середня школа з незвичною назвою — Середня загальноосвітня школа східних мов та бойових мистецтв. Цей комунальний загальноосвітній заклад І-ІІІ ступенів акредитації з українською мовою навчання і поглибленим вивченням іноземних мов — перший подібний заклад в Україні. Поєднує вивчення східних бойових мистецтв та загальноосвітню програму з поглибленим вивченням мов. 1 вересня школа відкриє свої двері у приміщенні, де тривалий час функціонувала “російська” школа №35. Цей навчальний заклад запам’ятався низкою скандалів, через які постійно звільнялося попереднє керівництво. Новим директором школи став відомий майстер бойових мистецтв, громадський діяч та сходознавець, 43-річний Олександр Козловський. Кілька тижнів тому журналістам продемонстрували, як на базі школи навчають бойових мистецтв патрульних поліцейських. Нещодавно адміністрація навчального закладу заінтригувала: з 1 вересня першачки вивчатимуть тут японську мову і бойові мистецтва. Журналіст “ВЗ” напередодні Дня знань вирушила у Школу східних мов, аби подивитися, як тут готуються до початку навчального року.

Старовинній будівлі на вулиці Шухевича, 2, “стукнуло” 140 років. Масивна споруда-пам’ятка займає півкварталу. Стару вивіску на вході демонтували, але нової ще нема. Заходжу всередину — довгі коридори і арки на стелях нагадують монастир. У розпалі ремонти, скрізь демонтується щось старе, працюють робітники. Шукаю кабінет директора. На дверях приймальні - красномовне оголошення: “У нашій школі розуміють російську мову, знають і шанують Миколу Гумільова та Анну Ахматову, проте розмовляють тільки ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ”. Олександр Козловський (на фото) зустрічає у чорній футболці з японськими ієрогліфами і логотипом “Академії Айкібудзюцу”. Одразу видно, що сенсей (японською — вчитель).

“Школу не ремонтували десятки років, - розповів директор. - Абсолютно все потребує ремонту. Стара система опалення, електропроводки, каналізації тут із... 1920-30-х років. До останнього часу діти у цій школі мерзли... Ми почали процес переходу на централізовану систему теплопостачання, плануємо заміну електромережі та освітлення”. Разом із ремонтами “чистять” і старий вчительський склад. Досі тут сиділи освітянські “динозаври”-пенсіонери. Тепер потроху набирають новий штат. “Дякувати Богу, процес пішов, - розповідає пан Козловський. - Добре, що почався процес зміни поколінь. Тут є вчителі, які давно на пенсії, але не хочуть звільнятися, бо “ще півтори тисячі гривень не завадять”. Намагаюся їм пояснити, що школа змінилася, того, що було, вже не буде. Не вірять. Тримаються до останнього, бо мають на це право - згідно із дивним українським законодавством. Але таких вчителів у нас лише 30%. Решта - суперові вчителі. Дітям потрібні молоді талановиті педагоги. Щоправда, є кілька вчителів пенсійного віку, яких я і сам нікуди не відпущу. Але ці люди — виняток з правил”.

На моє закономірне запитання, яка зарплата у вчителя, директор ошелешує: “у районі”... 1500 гривень. Цю цифру підтверджує і молодий фахівець — вчителька української мови у початкових класах Оксана Діда, яка отримує 1200 гривень. Що ж тримає вчителів на таких ставках? “Люди, які працюють в українській освіті, — це волонтери, - пояснює директор. - Прикро, що в Україні праця вчителя належно не оцінюється. Плюс - засилля контролюючих органів у школах. В Україні від перевірок КРУшників директори шкіл сивіють за тиждень... Якщо наше Міносвіти декларує, що ми рухаємося в Європу, воно має знати, що в Європі немає таких драконівських перевірок. Якщо держава не може належно субсидувати школу, треба дати можливість школі самій на себе заробити ”.

У Школі східних мов знайшли алгоритм такого “самосубсидування”. З січня наступного року тут планують запустити соціально-комерційний Лінгвістичний центр. Учні та вчителі школи будуть займатися тут безкоштовно — у другій половині дня, після шкільних занять. Вивчатимуть іноземні мови — від китайської і японської до польської і чеської, англійської і німецької. А усі охочі львів’яни зможуть вивчати тут іноземні мови за гроші. “Ми лише на початку шляху. Тільки через півроку-рік можна буде казати, вийшло у нас щось чи ні”, - наголошує директор.

Олександр Козловський намагається заручитися підтримкою потужних ІТ-компаній. Наприклад, “Техніка для бізнесу” провела у приміщення Wi-Fi та встановила цінне обладнання, фірма “Уарнет” надала школі безкоштовне підключення до Інтернету, налагоджуються зв’язки з іншими компаніями, за підтримки Івана Федишина запрацює денна охорона школи. На черзі — створення сучасної комп’ютерної системи в школі. Є непогане розуміння проблем цієї школи з боку керівництва освіти Львівської міськради… Бракує грошей... Впровадити в життя ідею Школи східних мов і карате Олександру Козловському допоміг народний депутат України Олег Березюк, який до того був директором департаменту гуманітарної політики Львівської міськради.

“Перед Майданом у мене було відчуття безвиході, коли бачив, що перспективні молоді люди виїжджають із країни, - пригадує Олександр Козловський. - Вивчення бойових мистецтв у нашій Академії Айкібудзюцу було для багатьох ковтком свіжого повітря. Але настав момент, коли я теж зневірився в українських реаліях і почав готуватися до виїзду з країни. Тоді фактично “на полицю ” почав писати проект, який би поєднував вивчення східних бойових мистецтв і практик із гуманітарною сферою — вивченням історії і культури народів сходу, мов. Потім почався Майдан, війна з Росією. Я майже забув про свій проект. Ми з колегами працювали як військові інструктори, втілюючи власну систему військового бою для потреб Сил спецоперацій України. Потім до нас звернулася Національна поліція, ми розробили для них систему прийомів рукопашного бою на основі японських аналогів — Національну систему поліцейського контролю. Навесні цього року поліцейські почали заняття з нашими інструкторами. У цей час до мене зателефонував Олег Березюк, який пам’ятав про мою ідею, і запропонував втілити її у життя. Депутатам Львівської міськради ідея сподобалася. Чесно кажучи, до останнього не вірив, що це все почне реалізовуватися... Не очікував, що мені дістанеться колишня російська школа. Тому нам зараз так непросто... На сьогодні ця школа за результатами ЗНО — на 94-му місці зі 109-ти. Звісно, це не вина учнів… Маємо у стислі терміни змінити ситуацію на краще”.

Обговорили ми і “російське питання”. “Ми не проти російської мови. Я і сам з родини, де розмовляли українською, російською, польською, і закінчував школу з російською мовою, оскільки мій батько — військовий, служив на Далекому Сході, в Монголії, - розповідає директор. - Якщо люди хочуть вивчати російську мову, Міністерство освіти може надавати охочим можливість в українських школах вивчати російську, поряд з іншими іноземними мовами. Але усі школи в Україні мають бути україномовні і з українською культурою. Якщо не зробимо радикальних змін саме у мовній галузі, можемо втратити все, за що стояли на Майдані, за що воюють наші хлопці на сході”.

“У нас третій рік іде війна з Росією, але парадокс: на мене намагаються виходити через вчителів представники Російської православної церкви. Хочуть про щось поговорити, - веде далі Олександр Козловський. - Про що тут можна говорити? Російська православна церква у Львові - це, по суті, філія російської ФСБ. До останнього ця організація контролювала цю школу — через деяких вчителів. Вони досі думають, що в цю школу можна зайти через предмет християнської етики, через контакт із вчителями. Не можна. Буду давати по руках”.

Заступник директора з навчально-виховної роботи Наталя Куманська досі працювала в НВК “Школа-ліцей “Оріяна”. “Згідно із законодавством, усім дітям, які навчаються у цій школі, мусимо дати можливість довчитися російською мовою, - розповідає завуч. - Чисельність учнів нашої школи поступово збільшується. До нового навчального року ми набрали перший і дев’ятий класи повністю українські. За станом на

30 серпня, у перший клас принесли документи 17 учнів. Наша школа стартувала тільки у червні, тому ми не мали багато часу для рекламної кампанії”.

...Довелося мені побувати і на педагогічній раді, яку саме того дня проводив директор. Вчительський колектив зібрався невеликий — близько двадцяти осіб. Головне питання — ознайомлення колективу із новою концепцією функціонування школи. Розробити документ допомогли фахівці Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Концепція ще буде доопрацьовуватися і обговорюватися, внести свої зауваження туди зможуть вчителі, батьки, та й самі учні. На педраді вразило одне: директор наголошував, що всі вчителі мають терміново створити собі електронні скриньки, щоб їм можна було розіслати концепцію в електронному вигляді. Виявляється, з комп’ютерною грамотністю у більшості педагогів проблеми... “Якщо це для вас буде складно, підійдіть до вчителя інформатики, він вам допоможе, - наголосив Олександр Козловський. - Надворі — ХХІ століття, такі речі, як мейл, соцмережі — це вимога часу...”.