У Карпатах можуть бути поклади... алмазів!

Кандидату геолого-мінералогічних наук Борису Чалому — 84 роки. Чоловік уже на пенсії, однак не минає й дня, щоб не зазирнув у спеціалізовану літературу.

«Змалку любив математику. Мріяв вступити в інститут на прикладну математику, але не хотів бути вчителем. Друзі порадили вступати на геологію. Так і зробив. Займався геологічними дослідженнями Придністров’я, Уралу, Алтаю, Сіхоте-Аліню і Малого Хінгану (гір Далекого Сходу Азії), Волині, Криму, Дніпрово-Донецької западини. Кавказ знаю як свої п’ять пальців. З 1961 року вивчаю будову Карпат», - розповідає вчений.

“Карпатські гори розташовуються на території Польщі, Румунії, Словаччини та України. Геологи, які працюють на території цих держав, займаються локальними питаннями — регіональна будова Карпат їх не цікавить. Довів, що Карпати мають дводольно-асиметричну будову (на земній поверхні — дугоподібну форму). Діляться на Північні і Південні Карпатські гори. Поділ між ними проходить по Кітиківській глибинній шовній зоні на лінії Коломия-Рахів. За Карпатськими горами розміщуються два регіональні глобальні базальтові джерела, якими в альпійський період із земного ядра надходила енергія і речовина, завдяки чому й утворилися ці гори. Одне регіональне глибинне базальтове джерело є в Угорщині. Зараз під ним розташовується Паннонська западина. Друге — у Румунії (під ним — Трансильванська западина). Це — коріння Карпатських гір. Крона — це гори, які піднімаються над поверхнею землі. Стовбури (їх є два) сягають на 700 км униз”.

Гори, як і дерева, продовжують рости. Карпати вважаються молодими горами (як, зокрема, Альпи та Гімалаї). Їх вік не перевищує 50 млн. років. Старі гори “підпирають небо” щонайменше 300-400 млн. років (у деяких рахунок йде на мільярди!). Наприклад, такими “старожилами” є Уральські гори.

Науковці переконані: Карпати сунуться. Борис Чалий заперечує: гори скупчуються. Уявіть, що хтось хоче вас посунути і штовхає не у плече, а у стопи. От стали на кришку люка - заважаєте робітникам вибратися з каналізації. Мусять докласти сили, щоб зрушити вас з місця. Схожа сила діє на Карпатські гори. На думку геолога, Науковець пропонує пробурити 2-3 свердловини на стику двох стовбурів Карпатських гір (приблизно на 3 км углиб) та подивитись, що там є. Територія - невелика, охоплює лише кілька кілометрів. Правда, якщо брати пласти на дослідження, це може забрати трохи часу.

У Росії у Мурманській області свого часу пробурили найглибшу свердловину у світі (понад 12 км) — Кольську надглибоку свердловину. Над цим проектом працював цілий інститут. Далі не копали - на заваді стали висока температура і тиск, через що устаткування відмовлялося нормально працювати. Була інформація, що росіяни хотіли дістатись до мантії (однієї з внутрішніх оболонок Земної кулі, яка розташовується під земною корою вище ядра). Схоже, ці чутки поширювали далекі від геології люди. Мантія розташовується на відстані 30-2900 км від земної поверхні (на материку треба копати щонайменше на 70 км). Найбільш ймовірно, що хотіли перебити світовий рекорд американців, котрі у 80-х рр. вирили у штаті Оклахома свердловину Берта Роджерс 9,5 км завглибшки.

Борис Чалий каже: свердлити Карпатські гори на таку глибину не потрібно. Найцінніше може лежати у нас під ногами. На відносно невеликій глибині можуть залягати поклади промислових алмазів, що використовуються для шліфування, свердління і токарної обробки твердих металів та їхніх сплавів, буріння твердих гірських порід тощо (алмаз — найтвердіший з усіх відомих мінералів). Або — поклади каменів, що після обробки стануть діамантами.

На Рівненщині вже шукали свого часу алмази — безрезультатно. Вчений запевняє, що коштовних каменів там і не могло бути. Умови не ті. Зате у Рахові знайшли білий кварц (один з найпоширеніших мінералів у земній корі), а у ньому — емульсійне (рідке, розсіяне) золото. Науковцю вдалося свого часу побувати у штольнях, де велися ці роботи. Каже, українська земля ховає ще багато таємниць...