До самогубства підлітків штовхає відчуття непотрібності й самотності

Трагічні випадки, які сталися у селі під Луцьком, підштовхнули нас до теми стосунків батьків і дітей. Двоє дівчат-підлітків повісилися одна за одною... Обидві читали книгу «50 днів до самогубства» (“ВЗ” від 04.12.2015 р.). Ще один жахливий випадок трапився на одній із недобудованих споруд, що у Львові. Фатальний стрибок закоханої пари: 15-річна дівчина загинула, 16-річний юнак у важкому стані в реанімації... Чи знають батьки, що відбувається у житті їхніх дітлахів? Що має стати сигналом, аби уникнути нещасних випадків? Журналіст “ВЗ” поспілкувалася з психологами і побачила проблеми, які лежать на поверхні, але батьки їх не помічають - через вічну зайнятість...

Підліткова криза настає в 11 років (скільки триває — все індивідуально). Найбільш небезпечний вік, як на мене, — 14-16 років. Батьки зізнаються, у цей період ходять як по лезу бритви... Відбувається статеве дозрівання, а гормональні зміни впливають на емоційний стан дитини. Перед вами уже не малий-мала, але й ще не доросла людина. Саме у цей період у родині зазвичай виникає криза у стосунках.

“Якби батьки могли детально згадати себе у підлітковому віці (неважливо, коли це було), вони б змогли набагато краще зрозуміти теперішніх підлітків, - каже психолог-психотерапевт Роман Андрієвський. - Коли дитина маленька, у сім’ї існує чітка ієрархія. Дитина ще не здатна приймати самостійних рішень. Мусить підкорятися батькам. Так і має бути, аби батьки могли її захистити. Але настає момент, коли дитина усвідомлює, що багато рішень може приймати самостійно. Тоді тоталітарна влада батьків їй уже не потрібна. Відповідно, вона бунтує”.

“Якщо у дитячому віці є певна ідеалізація батьків, - веде далі психолог, - то у підлітковому віці діти починають стягувати батьків з п’єдесталу. Часом це буває болісно. Батьки, як і будь-хто, хто має владу, не готові поступатися. Підліток відчуває потребу збільшити дистанцію у стосунках, реагує на все агресивно, а батьки ще сильніше затягують повідок. Чим тоталітарніші стосунки були у сім’ї до підліткової кризи, тим гострішим буде цей підлітковий бунт”.

“Якщо дитина стала занадто замкнутою або агресивною, ніби щось не договорює, це перші ластівки, на які батьки та вчителі мають звернути увагу, - каже Роман Андрієвський. - У ранньому підлітковому віці багато дітей вважають себе негарними. Несприйняття своєї зовнішності може провокувати проблеми зі самооцінкою. Утім, мотиви самогубства, як правило, більш комплексні: тотальне відчуття непотрібності, нерозуміння, самотності, зради тощо. Часто запитую батьків: “Чим ви займаєтесь з дитиною?”. Відповідають: “Коли ми маємо це робити, якщо весь час на роботі?”. “У вас бувало, коли ви з дитиною просто посидите і помовчите, 30-40 хвилин?” - запитую у батьків. А це треба робити! Якщо дитина зрозуміє, що батьки з нею і завжди їй допоможуть, це зменшує шанси виникнення у неї суїцидальних настроїв”.

Маю знайомого тата, який весь час нишком підглядав, з ким і про що спілкується його неповнолітня донька у соцмережах. Дехто любить підглядати за дитиною “з-за спини”... “Кожна людина має власну територію, кордони і таємниці, - каже психолог. - Читання постів на сторінці буде розцінюватися як втручання у її територію і викличе зворотну реакцію, зокрема агресію. Ви набагато більше дізнаєтесь, якщо спокійно з дитиною про все поговорите”.

Якщо років десять тому підлітки масово захоплювались субкультурами “емо”, “готи”, “хіпі”, то останнім часом модними стали “пафос” (інтелектуали, які в Інтернеті цитують фрази відомих людей) та “ваніль” (гламурні дівчата, вбрані у все рожеве, на кшталт Барбі). Належність до субкультур — спосіб утекти від тієї ж самот­ності. Створюється ілюзія причетності до чогось важливого. “Агресивне тату, пірсинг, фарбування волосся у яскравий колір свідчать про певний протест, - пояснює психолог. - Та більш тривожні випадки, коли підлітки завдають собі тілесних ушкоджень. Я стикався з кількома випадками, коли неповнолітні підвішували себе за шкіру (під лопатками) на гаку і висіли під стелею півгодини. Вважали, що у такій спосіб самостверджуються, переборюють свій страх і біль”.

Часто підлітки бунтують проти того, що батьки “грузять” їх домашніми обов’язками. “Я що тобі, раб?” - запитував син моєї подруги, коли та попросила його відмити ванну. А 15-річна донька моєї знайомої, після того, як її попросили забрати племінника зі садочка, і вона не встигла підготуватися до контро­льної, стовкла до крові собі усі руки. “Дівчинка не змогла висловити свою агресію проти дорослих, а спрямувала її на власне тіло, - пояснює психолог. - У майбутньому така поведінка може вилитись у якісь захворювання. Рідні мають обговорити з дитиною її обов’язки. Про все треба домовлятися. Якщо батьки зуміють побудувати з дитиною партнерські стосунки, то у сім’ї не буде гострого протистояння”.

“Як бути, якщо батьки не можуть купити дитині планшет чи мобільний, який вона хоче, а друзі усе це мають?” - запитую. “У суспільстві пропагується культ заможності, - каже пан Роман. - У телерекламі юнаки й дівчата роз’їжджають на шикарних авто, відпочивають на дорогих курортах... Брендовий одяг, модні прикраси. У суспільстві зростає незадоволення тим, що маємо. Якщо у сім’ї існує атмосфера повноцінного емоційного спілкування, тоді дитина не буде відчувати сильного дефіциту в інших сферах”.

Часті проблеми, з якими батьки звертаються до психологів, - комп’ютерна залежність і куріння коноплі (переважно, коли після школи підліток йде в училище або коледж). Та найчастіше фахівців просять допомогти налагодити у сім’ї стосунки. Відповідальні батьки намагаються з’ясувати, чого дитині бракує у реальному житті, і що шукає у віртуальному? Може, це нерозділене кохання? Коли підлітки закохуються, їм здається, що цілий світ навколо цього обертається. Проте вони не готові до розірвання стосунків та стресів на ґрунті кохання. Психологи кажуть, помилково у таких випадках давати конкретні вказівки, на кшталт: “У тебе буде ще кращий!” або: “Вона тобі не пара!”. “Переживання у юному віці насправді дуже яскраві, - каже Роман Андрієвський. - І не варто зневажливо до цих почуттів ставитися. Основне завдання батьків: дитина має знати про наслідки ранніх статевих контактів”.

За статистикою, фізична близькість у сучасних дітей настає в середньому у віці 16 років. Як розповів тренер зі статевого виховання, автор книги “Коротко про інтимне для хлопців і дівчат” Ігор Хім’як, тема сексу в родинах і надалі залишається табуйованою. “Якось мені один батько сказав: “Я про це дізнався на вулиці, і син так само все дізнається”. Це дурість! Батько обов’язково має на цю тему поговорити з сином, мама - з донькою. Коли підлітки приходять на лекції, спершу регочуть, мовляв, усе знають. А коли йдуть, кажуть: “Насправді ми нічого про статеве життя не знали”. Або: “Нам розповідали, але не так, як треба”.

Нинішні діти, за словами пана Ігоря, - екстремали, легко йдуть на будь-які кроки, - але часто все закінчується плачевно. “У мене був шокуючий випадок: після лекції підліток виходив з аудиторії зі сльозами на очах. Зупинився і каже: “Я хочу з вами поговорити”. Я розповідав хлопцям про юнацьку мастопатію (коли болять соски). Це гормональна перебудова тіла, яка триває недовго. “Ви не уявляєте, що ви для мене зробили, - сказав юнак. - Я вважав себе смертельно хворим”. Хлопець зізнався, що у нього від раку грудей, у страшних муках, померла мама. І вирішив для себе: якщо захворіє на рак, то накладе на себе руки”...