«Коли до Криму увійшли російські війська, сусіди перестали вітатися. Ми знову стали «чужими»

За виносним столиком кав’ярні Рефат Чубаров одразу впадав у вічі не стільки своєю монументальною фігурою, скільки тим, що замість кави замовив чай. Та й про нього забув під час розмови з кореспондентом “ВЗ” від спогадів про найважчий етап свого життя - перші дні окупації Криму росіянами.

- Пане Рефате, ваші рідні залишилися в Криму. Не наражаються вони на небезпеку?

- Батько помер, коли росіяни входили до Криму. Ми його поховали 18 березня минулого року. Мати, брати та племінники залишаються в Криму. У перший місяць окупації на них чинили тиск. Уночі до будинку приходили якісь люди, намагалися морально тероризувати. Зараз цього немає, проте мої рідні постійно відчувають, що за ними стежать.

- У суспільстві ведуться дискусії щодо дій української влади під час окупації Криму. Одні вважають, що армія мала захищати півострів зі зброєю у руках. Другі переконані, що, не чинячи збройного опору, таким чином запобігли початку широкомасштабної війни з великою кількістю жертв. Що ви думаєте з цього приводу?

- Як на мене, мали тоді два дні для того, щоб зупинити агресію Росії. Мали для цього весь день 27 лютого, коли “невідомі” у масках захоплювали приміщення Верховної Ради Криму та Кабміну. Могли змінити ситуацію на свою користь і протягом першої половини дня 28 лютого - до того, як на аеродром почали сідати важкі літаки з Росії зі зброєю та військовими. Ці два дні Росія ще заперечувала, що вводить до Криму своїх військових. Отож людей, які захоплювали адмінбудівлі, слід було визнати терористами та знищити.

Перше, що ми тоді зробили у Меджлісі, - дали вказівки територіальним Меджлісам створити групи з охорони місць компактного проживання кримських татар, а там, де є змішане населення, створювати такі групи у взаємодії з місцевою владою. Протягом майже двох тижнів ці групи охороняли спокій людей.

Як на мене, тодішній прем’єр-міністр Криму пан Могильов мав зібрати керівників районів і дати їм зрозуміти, що не варто підтримувати маргіналів і вторгнення російських військ. Він цього не зробив. Коли минув час, на мене виходили деякі колишні голови місцевих рад, яких ми визнали колаборантами. Вони говорили, що не знали, що тоді мусили робити, бо їх ніхто не збирав, не давав вказівок. Можливо, вони таким чином виправдовуються. Та те, що влада залишила їх напризволяще, - правда.

У кримських татар тоді не було й не могло бути зброї для опору. Бо влада, особливо за часів Януковича, саме у нас вбачала загрозу сепаратизму. Через два тижні після початку окупації, коли у Криму були блоковані всі військові частини та перекриті дороги, з боку військових до мене надійшла пропозиція про отримання кримськими татарами зброї. Я сказав: хлопці, ви спочатку почніть з цією зброєю виконувати свої обов’язки, тоді ми вас підтримаємо...

- Сталося, що сталося. Сьогодні серед політиків точиться дискусія щодо відносин України з окупованими територіями. Хтось говорить, що Україна, підтримуючи своїх громадян, не має припиняти торгівлі та інших стосунків з окупованими територіями. Інші наполягають на тому, що Крим та окуповані райони Донбасу слід повністю блокувати...

- Якщо ми будемо співпрацювати з окупантами, дезорієнтуємо людей. Окупанти щодня вдираються в наші будинки, кидають людей за ґрати, тероризують. А ми маємо з ними торгувати?

- Як почуваються ваші земляки в окупованому Криму?

- На півострові панує страх. Люди бояться відверто висловлюватися. Повернулися такі давно забуті явища, як доноси. Викрадають людей, яких згодом знаходять мертвими. Таким чином окупанти надсилають населенню месидж: якщо не приймаєте нашу владу - їдьте з Криму. Чинитимете спротив - на вас чекає тюрма. Та навіть у таких умовах ми закликаємо кримських татар не полишати свою землю. Вони не мають вдаватися до таких форм протестів, які б викликали репресії, проте при цьому мусять зберігати гідність і не мають йти на співпрацю з окупантами.

- Щоб домогтися від кримських татар лояльності, російська пропаганда переконуватиме, що лише в Російській Федерації їм гарантуватиметься релігійний та духовний розвиток.

- За час окупації Росія випробувала різні інструменти для приборкання кримських татар. Зокрема, залучала до цього релігійних діячів з Північного Кавказу, Татарстану, Москви. У Росії православ’я поставили на пряму службу Кремлю. Влада там ніколи не допустить розколу Церкви чи якогось “інакодумства”. Та ця ж влада робить усе, щоб розколоти представників інших віросповідань. Як це зараз робиться в Криму. Там вже створили паралельний Муфтіят, який назвали таврійським, щоб справжній Муфтій був більш залежним від влади. Майже в усі мусульманські громади заслали своїх агентів, які доповідають кураторам, хто і про що говорить у мечетях.

- Люди до всього звикають. Минув літній туристичний сезон, почали готуватися до наступного... Не здається вам, що в Криму час працює проти України?

- Якщо брати в загальному контексті, то час працює на Україну. Світ переконався, що Росія перейшла межу та цинічно порушила міжнародне право. Передбачаю, що санкції проти Росії будуть посилюватися. Тут час працює на нас. Та якщо говорити про настрої людей, маєте рацію: час працює проти нас. Люди хочуть відновлення справедливості вже найближчим часом, вважають, що українська влада діє недостатньо рішуче. Тому так важливо, щоб жителі Криму надихалися тим, що на материковій Україні справи йдуть добре.

- Чи зробила щось українська влада для того, щоб дати знати кримським татарам: Україна — ваша держава, ваша Батьківщина?

- Після перших днів окупації Криму ухвалили Закон “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”, прийняли постанову, якою кримських татар визнали корінним народом Криму. Ці месиджі треба закріпити відповідними змінами до Конституції.

- Що робить очолюваний вами Меджліс для того, щоб проти Росії згуртувалися не лише країни Заходу, а й мусульманський світ?

- Від імені Меджлісу я звернувся до організацїі “Ісламська конференція”. Після цього звернення мусульманський світ висловив занепокоєння щодо долі кримських татар. Мусульманські країни визнають територіальну цілісність України та засуджують анексію Криму.

- Не можу не запитати вас, як народного депутата, про ставлення до подій, що відбулись після прийняття Верховною Радою у першому читанні змін до Конституції.

- Я був у Криму з перших хвилин окупації до 4 липня. Росія тоді скористалася вигідним для себе моментом. Ми, як держава, тоді ледь відходили від великої крові, пролитої на Майдані, від протистояння з режимом Януковича. У силових структурах на вищих посадах сиділи зрадники. Путін, переконаний, виношував більш грандіозні плани щодо створення великої Новоросії. Він цього не досяг, бо добровольчі батальйони стали на захист України. Та у цих батальйонів не було достатньо сил для нанесення тотального удару по Росії. Підводжу до мінських угод. Зрозуміло, що ми пішли на них від безсилля. Вони мали дати нам час для того, щоб набрати в груди повітря, стати на ноги.

Разом з цим, ми взяли на себе певні зобов’язання щодо децентралізації влади. У самій децентралізації немає нічого поганого. Та в нормальних умовах ми б виписали кожну літеру, обговорили б конкретні умови для їх реалізації. підписали як підписали... Подобається це чи ні, маємо виконувати взяті на себе зобов’язання. Особисто я голосував за зміни до Конституції, бо розумів, що Росія та бойовики на наші умови не підуть. Це зніме з нас зобов’язання, які ми дали під час “Мінська” та “Мінська -2”.

- Скільки вам було років, коли кримські татари почали повертатися до Криму?

- Мої батьки повернулися до Криму у 1968 році. Мені тоді було неповних одинадцять років. У середині 60-х років минулого століття в СРСР почався підйом національного руху кримських татар. Радянська влада, щоб збити напругу, прийняла рішення щодо переселення 300 родин кримських татар до Криму. Напередодні, у 1967 році, з’явився указ президії Верховної Ради СРСР “Про татар, які раніше проживали в Криму”. Його суть зводилася до визнання того, що не всі кримські татари співпрацювали з німецько-фашистськими загарбниками. Указом знімалися всі обмеження щодо проживання татар, хоча не було жодного слова про дозвіл повернення до Криму.

Вже в роки незалежності України, коли розсекретили архіви КДБ, ми дізналися, що для повернення в Крим влада відібрала родини, де батьки не мали восьмирічної освіти (мій батько закінчив лише початкову школу), багатодітні родини. Тобто повертатися дозволяли тим, хто, вважали кадебісти, не міг претендувати на роль лідерів спротиву.

Кримських татар розселили виключно в степових районах і так, щоб у межах однієї сільради жили не більше п’яти родин. Ми жили в Красноперекопському районі до кінця 70-х років. У 1983 році я закінчив навчання в інституті на материку. Й хоча батьки тоді жили на півострові, мені заборонили жити в Криму, тому оселився у Латвії.

Навіть тим кримським татарам, яким дозволили повернутися на батьківщину, радянська влада створила нестерпні умови. У 1970 році в Сімферополі почалися судові процеси над кримськими татарами, які під час Другої світової війни одягнули форму поліцая. Ці люди вже відсиділи довгі строки за співпрацю з німцями. Справи поновлювали “через виявлення нових обставин”. Судові процеси висвітлювала вся місцева преса. На півострові почався масовий психоз. Ми тоді почувалися морально розчавленими. Бо всі дивилися на татар як на зрадників. Та з часом люди почали між собою спілкуватися. Чимало радянських пропагандистських міфів луснули.

У березні минулого року (ніколи цього не забуду), коли в Криму з’явилися російські війська, чимало сусідів перестали зі мною вітатися. Ніби знову прийшли “свої”, а ми стали “чужими”...

- Вірите в те, що майбутнє вашого народу зміниться на краще не через десятиріччя, а найближчими роками?

- Переконаний у цьому. Справа не в кримських татарах, не в Криму і навіть не в Україні. Цивілізований світ після російської агресії зрозумів, що під загрозою опинилася та конструкція побудови цивілізації, яку з великою кров’ю почали будувати після Другої світової війни. Незважаючи на Афганістан, на війни на Близькому Сході, людство вважало, що, входячи в XXI століття, унеможливило катастрофи, якими відрізнялося XX століття. Завдяки Росії мир знову став хитким. Світ мусить для збереження конструкції мирного співіснування зупинити Росію. І тоді Крим повернеться в Україну.

А тим часом...

Голова Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров заявив про початок повної блокади постачання товарів в окупований Крим з материкової України. Кримські татари блокуватимуть всі в’їзди до Криму, аби завадити потраплянню української продукції на півострів. Поставки продовольчих товарів з України в Крим Чубаров назвав “бізнесом на крові”. Він зауважив, що наявні всі підстави для припинення постачання Криму електроенергії.

Фото автора.