Здорових мало

Ще три роки тому, коли ніхто й подумати не міг, що буде війна, медики, які проводили огляди призовників у військкоматах, били на сполох: більшість потенційних захисників Вітчизни має проблеми зі здоров’ям. У 18-річних юнаків діагностували гастрити, виразки, діабет. Фіксували також випадки інсультів та інфарктів, хоча вважається, що у групі ризику серцево-судинних захворювань — люди старшого та похилого віку.

Тоді у третини виявили проблеми зі зором. Зайву вагу — у 40% новобранців. Викривлення хребта — практично у всіх...

На початку 1990-х Національний інститут стратегічних досліджень оприлюднив шокуючу статистику: 40% солдатів (тих, кому зараз по 42-45 років) не могли підтягнутися на турніку більше одного раза. Під час кросу на три кілометри 80% новачків не вклалися у норматив “задовільно”, а деякі взагалі зійшли з дистанції. Це виглядає дивно, адже ті хлопці проходили муштру у вчителів фізкультури, які нікому не давали спуску. Отримати звільнення з уроку можна було лише за однієї умови: якщо хворий. А ті нормативи, які здавали радянські школярі, сьогодні могли б здати одиниці.

За даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, з 1000 чоловіків, старших 40 років, до 60 не доживає 241. Для порівняння, у Польщі цей показник — 154 на тисячу, у Швеції — 54. Шанси дотягнути до 65 мають лише 59% українських чоловіків (у Швеції — 89%, у Великій Британії — 86%, у Франції — 77%, у Польщі — 73%).

“Середня тривалість життя українського чоловіка — 62 роки. Серце — як акумулятор у мобільному телефоні: якщо його вчасно не зарядити, сяде. У зрілому, старшому віці організм користується тими запасами, про які людина подбала замолоду. Якщо хлопець нормально не харчується, зловживає алкоголем, палить, сидить цілий день за комп’ютером, з великою вірогідністю можна припустити, що у 30 років у нього діагностують хронічну серцеву недостатність, а у 40-50 — помре від інфаркту, — каже головний терапевт Департаменту охорони здоров’я Черкаської ОДА, лікар-кардіолог відділення гіпертонічної хвороби обласного кардіологічного центру Володимир Казмірук. — Коли був малим, до хати мене було годі загнати — грав у футбол, волейбол. Улітку на спортмайданчику — з 8.00 до 20.00. А тепер діти де дозвілля проводять? У комп’ютерних клубах або перед телевізором. Їхні батьки скоро до туалету будуть на транспорті добиратися. Діти беруть з них приклад. Відповідно, і самі не матимуть здоров’я, і потомства здорового не дадуть”.

“Наше здоров’я на 50% залежить від того, який спосіб життя провадимо, — стверджує лікар. — Доведено: якщо людина — фізично розвинута, дружить зі спортом, її організму легше давати відсіч інфекціям, справлятися з клітинами, які можуть переродитися, стати злоякісними. Така людина легше переживає стреси. У країнах Європи, Японії (японців, до речі, визнали найздоровішою нацією світу) 80-річні дідусі натхненно крутять педалі велосипеда. Так робили, коли їм було 20. Не полишили цього заняття ні у 40, ні у 60 років”.

“Прочитала нещодавно книгу спогадів польської медсестри, яка прийняла пологи у трьох тисяч жінок, ув’язнених гестапівцями, — “В’язень концтабору”. Автор згадує: всі її пацієнтки народили здорових діток. Попри те, що перебували в умовах антисанітарії, сильного стресу, недоїдали, мерзли у бараках! Природа зробила все можливе, аби забезпечити виживання наступного покоління. Донедавна більшість з нас жила в умовах комфорту. Перебиралися у міста, бо не хотіли займатися важкою фізичною працею. Їли те, що більш смачне і більш ситне: сосиски, сардельки, хліб з маслом (більше масла, ніж хліба — для себе, коханого, нічого не шкода), салат, щедро политий сметаною... Не привчили навантажувати тіло, бо це виводить із зони комфорту. Перейдіться через парк — побачите цікаву картину. Мами сидять на лавках, діти — у візках або на велосипедах-візках (дитині навіть не треба педалі крутити). І тільки й чути: “Не біжи, бо впадеш!”, “Куди женеш — заб’єшся!” Дитину змалку привчають до думки, що рух — це погано. Формується установка на ціле життя, — каже доцент кафедри теорії та технології соціальної роботи Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, експерт з формування здорового способу життя Наталія Романова. — Якщо би мобілізовували дівчат, а не хлопців, ситуація виглядала би не настільки плачевно. Хлопці проводять більше часу за комп’ютером, а дівчата — біля дзеркала. Це їх і рятує. За моїми спостереженнями, 75% відвідувачів спортивних клубів — це дівчата і молоді жінки. Їм важливо, як виглядають. Тому й займаються спортом, стежать за харчуванням”...