Навіть матері вночі не розпізнають голоси своїх дітей

Літню львів’янку вночі розбудив дзвінок на мобільний. “Ваш син п’ять хвилин тому збив насмерть людину, — ошелешив жінку якийсь чоловік. — Даю йому мобілку...”. Серце у жінки закалатало, а через мить вона почула у слухавці якийсь хриплий (мабуть, від хвилювання, подумала) голос сина: “Мамо, зроби, що тобі скаже цей чоловік. Бо мене посадять в тюрму!..”

Невідомий, який зателефонував львів’янці, представився офіцером міліції та повідомив, що доля її сина вирішується у ці хвилини. Щоб даішники “правильно” склали протокол про ДТП, а сина не посадили на багато років за ґрати, тиснув на жінку незнайомець, слід заплатити дві тисячі доларів. Й назвав номер банківської картки, на яку жінка мусила переказати гроші... Лише наступного ранку, коли гроші “за спасіння сина” були відіслані, жінка дізналася, що стала черговою жертвою так званих телефонних шахраїв.

Кількість шахрайств, вчинених на Львівщині, розповів заступник начальника

ГУ МВСУ у Львівській області Руслан Домніцак, останнім часом суттєво зросла. Цього року в області вже вчинили 1800 шахрайств, що на 200 більше, ніж за весь минулий рік. Левову частку таких злочинів становлять саме телефонні шахрайства.

Схема, за якою працює телефонний шахрай, проста, проте дієва. Для початку шахрай, маючи в камері айфони та мобілки з усіма прибамбасами, уважно вивчає соціальні мережі Інтернету. У цих мережах знаходить прізвища людей, дізнається, у кого з них є близькі родичі, після чого готовий до “розводки”.

Телефонують шахраї переважно вночі, коли раптово розбуджена людина літнього віку погано орієнтується та не здатна приймати миттєві логічні рішення. Шахраї представляються міліціонерами та повідомляють, що син (брат, чоловік) жертви потрапив в міліцію за бійку або ж когось задавив на дорозі. Жодне з таких повідомлень пізніше не підтверджувалося. Та чомусь й жодна жертва шахрая не спробувала перевірити інформацію бодай дзвінком на міліцейський номер 102.

Більшість телефонних шахрайств, помітили правоохоронці Львівщини, вчиняли люди, які відбувають покарання в колоніях, розташованих у центральній частині України. Це значно ускладнює роботу оперативників. Немає відповідної співпраці, зізнався Руслан Домніцак, між міліціонерами та працівниками пенітенціарних установ. Бувало, розповідав пан Руслан, оперативники міліції отримували ордери на обшуки, скажімо, в камері СІЗО, з якої чинився злочин. Та коли міліціонери прибували в СІЗО, через злив інформації про можливий обшук жодної мобілки в камері вже не було.

Телефонні шахраї користуються й іншими методами “розводів”. Нещодавно на Львівщині викрили групу, в яку входило шестеро пройдисвітів. Цим зловмисникам вдалося, не виходячи зі своїх осель, викрасти у довірливих галичан понад 500 тисяч (!) гривень. Учасники цієї шахрайської групи представлялися черговій жертві директорами будівельних підприємств, що спеціалізуються, наприклад, на встановленні пластикових вікон чи надійних дверей. За дуже вигідними цінами “підприємці” бралися облаштувати квартиру. Та її власник мав перед тим, як їхати в офіс підприємства для укладання угоди, заплатити передоплатою невелику суму — від 500 до 1000 гривень. І люди платили, навіть не перевіряючи, чи справді існує фірма, з якої їм нібито телефонували.

Ті ж пройдисвіти “продавали товар” через Інтернет-магазини. Причому не лише львів’янам, а й жителям Дніпропетровської, Київської та інших областей. Загалом на Львівщині від невдалих спроб щось купити через Інтернет втратили гроші близько сорока жертв шахраїв. Правоохоронці зізнаються, що розкрити такі види шахрайств майже неможливо.

На щастя, останніми роками на Львівщині поменшало квартирних щахрайств. Власники осель, мабуть, стали більш обережними. Проте зараз триває кримінальне провадження, розпочате проти співробітниці карного розшуку. Ця офіцер міліції у вільний від служби час разом зі своїми спільниками позбавляла львів’ян квартир.