«У нас ще не такі рівні шви, але ми стараємось»

Про маленького львів’янина, який віддав на армію гроші, що збирав на планшет, розповіли по всіх каналах. Діти чують звідусюди заклики “допоможи військовим” і хочуть бодай чимось поділитись з солдатами. Вихованці львівського притулку для неповнолітніх також долучились до акцій на підтримку армії. Оскільки в притулку перебувають діти-сироти, діти з неблагополучних родин і навіть неповнолітні біженці, зрозуміло, що грошей вони не мають. Зате вирішили допомагати в інший спосіб — у майстерні шиють білизну для солдатів.

У просторому кабінеті-майстерні є кілька швейних машинок. Підлітки — і хлопці, і дівчата самі роблять нескладні викрійки чоловічих трусів, хтось зшиває, хтось засиляє гумку... Працюють повільно, по кілька разів відміряючи, аби не зіпсувати тканину, адже її і так небагато. “Нам уже раніше показували, як шити, давали вишивати бісером. Я навіть шорти собі сама пошила, зшивала штани. Мені подобається”, — каже Вікторія. Дівчинка у притулку вже втретє, тому найсміливіша. “Думаю, могли би шити не тільки труси, а ще якісь прості речі для солдатів. Може, рушнички. Форму, певно, не зможемо. Головне, щоб була тканина. Маємо небагато — десь на двадцять пар. Ясно, у нас ще не такі рівні шви, як в магазинних, але ми стараємось”, — каже Віка. На питання, як потрапила до притулку, дівчина неочікувано відповідає: “Сама прийшла. На початку серпня. У мене є батьки, брат, але... Ну, якось мені з ними... складно. Я втікала з дому. Два рази мене сюди здавала мама, а на третій раз я вже сама прийшла...” — неохоче розповідає Віка. Але додає: попри все, хоче згодом повернутись додому.

У притулку діти перебувають тимчасово — не більше трьох місяців. Сюди їх доправляють на той час, поки соціальні служби їх кудись не прилаштують. Серед них є і ті, хто постійно втікає з дому, і вимушені біженці. Серед десятка підлітків, що трудяться в майстерні, є і африканець, і хлопець зі Шрі-Ланки. Кроїть тканину на білизну для українських військових і Рустам. Він біженець з Афганістану, тож як ніхто інший в цій кімнаті розуміє, що таке війна. Рустам трохи говорить російською. Каже, втікав з Афганістану разом з батьками та братами. В Україні їх затримали, дорослих нелегалів відправили назад, а неповнолітнього хлопця дозволили залишити. “Я був три місяці в Москві, потім ми їхали сюди. Україна дуже красива, до мене тут добре ставляться. Люди хороші, намагаються допомогти. Хотів би отримати український паспорт і жити тут, знайти роботу. Не хочу, щоб і тут була війна... Не хочу їхати далі”.

Директор притулку Світлана Гаврилюк каже, що не сподівалась, що діти так переймаються ситуацією в країні. “Наші діти долучились до акції “Лист до солдата”. Не думала, що з цього щось вийде. До нас потрапляють діти, які тривалий час не ходили до школи, не навчались, мали проблеми з поведінкою. Думала, що вони можуть написати? Але коли читала ті листи — плакала.

Такі вони щирі і зворушливі, — каже Світлана Гаврилюк. — Ідея шити білизну для військових виникла у Центрі гуманної педагогіки, що діє при кафедрі розвитку особистості Інституту вдосконалення вчителів. Це ж так жахливо, коли розповідають, як поранених привозять в госпіталь, а їх навіть нема у що переодягнути.

Викладачі цієї кафедри і “скинулись” на тканину та фурнітуру. Звичайно, на ці гроші можна було купити готові труси чи шкарпетки, але вирішили, що так краще. Діти розуміють, що відбувається в країні, і хочуть допомогти в міру своїх можливостей. Так вони знатимуть, що теж щось зробили для цього солдата. В кожній школі є такий кабінет-майстерня, де діти щось в’яжуть, шиють. Думаю, було б добре, аби діти на уроках праці шили якісь елементарні речі для солдатів. Не просто батьки здали певну суму на допомогу армії і все. Краще дозволити дітям зробити щось своїми руками”.

Наразі ж вихованці притулку закликають волонтерів та небайдужих людей допомогти їм придбати тканину, аби вони могли пошити більше білизни для солдатів. Тим паче, що з кожним разом у юних швачок виходить все краще. Можливо, якщо буде достатньо тканини, шитимуть простирадла та наволочки, яких так бракує госпіталям, що приймають поранених.

Адреса притулку: Львів, вул. Левандівська, 17-б. Тел. (032) 267-90-93.