На тисячу вояків-іноземців – шість «упівців»

В одному з магазинів помітила невеличку дерев’яну коробочку з написом «УПА. Армія нескорених». Всередині виявилось шість бронзових 4-сантиметрових фігурок «упівців» філігранної роботи. Автор оригінальної задумки — тернополянин Олександр Башта. Увічнюючи вояків УПА у мініатюрі, пан Олександр разом зі скульптором Костянтином Ткаченком й гадки не мали, що їхня ініціатива стане шалено популярною серед колекціонерів з усіх куточків України.

Генерал Кук з американським карабіном М-2.

«У себе зберігаю один з перших примірників «УПА. Армія нескорених», — пан Олександр бере зі скляного столу вже знайому мені коробочку. — Це особливий зразок: коробочка дубова, самі ж фігурки — сріблястого кольору. Такі деталі для мене важливі, я — затятий колекціонер мініатюрних фігурок. Свою першу колекцію зібрав, мабуть, років у чотири. Це були примітивні радянські солдатики грубої роботи, до того ж кількість їх була обмежена. На початку 90-х в Україну ринули заморські солодощі — «Кіндер Сюрпризи» з фігурками ковбоїв та індіанців всередині. Відтворення деталей у мініатюрних ковбоїв теж залишало бажати кращого, але, на відміну від радянських солдатиків, кількість американських героїв була набагато більшою. Тоді й почалась моя «солдатикова лихоманка». Зараз маю близько тисячі фігурок». Малесенькими воїнами заставлені усі стіни вітальні. Господар зберігає солдатиків у скляних шафах, історію кожної фігурки може розповідати годинами: цього він у Парижі знайшов, а того на аукціоні відвоював. Ціни іграшок не дитячі, бронзові вікінги коштують по 50 доларів кожен, а ціна деяких римлян і до 200 євро доходить! При цьому деталізація у таких фігурок вражаюча — видно кожну складку одягу, а мечі, шоломи та навіть зачіски повністю відповідають історичній дійсності.

«Переглядаючи колекцію, розумів, що чогось не вистачає, — розповідає Олександр Башта. — Зрозумів, що не маю фігурок вояків Української повстанської армії. Почав шукати серед знайомих колекціонерів — виявилось, таких солдатиків не існує. Зателефонував до знайомого скульптора з Дніпропетровська Кості Ткаченка. Довго все зважували, обговорювали… Фігурка ж має бути 4 сантиметри заввишки, така робота вимагає точності ювеліра». Пан Олександр показує майстерню, де своїми руками складає та оформляє коробочки з «упівцями». У кожен набір вкладає самостійно розроблений буклет з детальним описом та фото вояків. Каже, нових солдатиків не встигають виготовляти, бо замовлень з кожним днем стає більше. Замовляють не лише галичани, а й колекціонери з Харкова, Одеси, Запоріжжя. Але найбільше пакунків Олександр Башта надсилає у Київ.

«Хочеться, щоб мініатюри були впізнаваними, — каже колекціонер. — Щоб, поглянувши на малесеньку фігурку, люди впізнавали в ній Шухевича, Василя Кука... Це непросто, адже більшість про УПА нічого не знає. Ця тема близька моїй родині, як і багатьом сім’ям Західної України, тож назбирав колекцію світлин вояків УПА та чималу кількість літератури. Для відтворення у мініатюрі намагався відібрати визначних повстанців. У серії їх наразі шестеро, хоча вже виготовлена сьома фігурка — Романа Шухевича. У коробочці є останній головнокомандувач УПА Василь Кук — з американським карабіном в руках, Василь Скригунець, або Гамалія, був найстаршим вояком повстанської армії, він воював ще за часів Січових стрільців. Помістив туди Славка Пилипчука, що був наймолодшим вояком — на момент смерті йому було 16 років. Найважче було відтворювати образ Галини Лукан на псевдо Калина, бо її зображення знайшов лише до пояса, у руках вона тримає квіти. Ці маленькі монументи для мене не лише колекціонерський інтерес — це перш за все символ незнищенності української історичної та генетичної пам’яті».