Винну картину «настоювали» тридцять хвилин, а сир та вино – цілий рік

На сцені поблизу Палацу мистецтв художники Володимир та Марія Гавриші за допомогою води, вина та пензлів малювали на великому полотні картину. Впевнені змахи пензликів, келих червоного вина, що його час від часу художники спорожнювали… на картину, і через якихось тридцять хвилин порт­рет дівчини на тлі міської архітектури у винно-сірих кольорах готовий! «Хотіли для фестивалю створити велику феєричну картину, не з сиру ж її робити, — сміються художники. — Сірі кольори вийшли у нас за допомогою води та краплі червоного вина. Коли порт­рет висохне, сірий колір стане білим».

…Тільки-но заходжу на фестивальну площу, як ніздрі мені починають лоскотати терпкий запах вина, солодкий аромат меду та молочні нотки сиру. Проштовхуюсь (таки трохи працюючи ліктями, бо людей так багато, що ніде голці впасти) ближче до ароматних гастрономічних лотків.

«Продаємо закарпатські вина, — розповідає «ВЗ» продавець Настя. — Відвідувачі можуть купити та скуштувати білі, рожеві та червоні напівсолодкі і солодкі напої. Традиційно білі сухі вина подають до сирів, риби та птиці. Червоні подають для «важчої» їжі — стейків, шашликів, баранини… Напівсолодкі рожеві вина — до десертів». Настя розповіла, що келих вина коштує 15 гривень, пляшка — від 50 до 70 гривень за літр.

На гастрономічному стенді продавець запрошує покупців придбати солодкі густі меди. «До питного меду додаємо трави та соки, — пояснює продавець Людмила. — Цей напій не є сильно алкогольним, має 6-12 градусів завдяки бродінню самого меду. У питному меді немає ні самогону, ні спирту, ні горілки». Меди настоюють півтора року. За народним повір’ям, хто впродовж року регулярно п’є мед — у того майбутній спадкоємець народиться. «Чому ж кажуть «медовий місяць?», — хитро усміхається Людмила. — Тому що молодята цілий місяць мед п’ють. Ціни на меди — від 35 гривень за півлітрову пляшку до сімдесяти за літр солодкого та густого напою».

Сиру на Святі не так вже і багато, хоч і запах його чути здалеку. Хвилин сім бродила між ятками, щоб розшукати його між винами та медами. «Це молодий коров’ячий сир, — пояснює продавець Василь. — Ціна його — 140 гривень за кілограм. Для того, щоб його виготовити, натуральне молоко потрібно перелити у 20-літровий чан, додати сичужний елемент і все це треба довести до температури 32 градуси тепла». Після цього суміш перетворюється на сир, який нарізають спеціальними ножицями на кубики. Сироватку зціджують і кладуть у прес. Протягом двох-трьох годин його перевертають, витискають залишки сироватки та кладуть на стелаж. Потім кілька днів сир промивають та настоюють кілька місяців, щоб він набув твердої консистенції. Загалом, сир можна настоювати і протягом року — це зробить його смак ще більш пікантним.

…Поблизу однієї з гастрономічних палаток помічаю величезну вервичку людей. Як з’ясувалося, це охочі безплатно скуштувати фестивального вина, виноград на який чавили торік на Святі сиру і вина. За пляшку ж солодкого червоного фестивального трунку продавці правлять 50 гривень. «Стою у цій черзі не тому що безплатні напою люблю, — пояснює відвідувач Іван. — Дуже вже мені цікаво, яке ж вино минулого року надавили. Якщо сподобається — куплю пляшку».

Усього ж торік надавили винограду аж на 1000 пляшок. «Як і торік, на цьогорічному святі надавили тонну винограду, — розповідає «ВЗ» директор Свята сиру і вина Андрій Сидор. — Це буде близько 1000 пляшок». За його словами, окрім традицій давлення винограду, на Святі є ще одна смачна «звичка» — гостей пригощають гігантським сирником. Цього року розміри смаколика становили 2х1,5 м. «Скільки шматочків було, вже не пригадаю, але сирника на годину вистачило», — сміється пан Сидор.

«У магазині ви платите не за мило, а за марку, митницю і літак…»

Як журналіст «ВЗ» варив натуральне мило на Святі сиру і вина

Напередодні IV Свята сиру і вина (18-20 жовтня) я щиро пообіцяв собі відвідати принаймні половину майстер-класів, приурочених до цієї події. Проте не кажи «гоп», поки не перескочиш: уже на стартовий день фестивалю організатори афішували силу-силенну тренінгів на будь-який смак. Тут і створення портретів вином, і навчання винної каліграфії, і виготовлення винної арфи… Мене найбільше зацікавила серія практик від львівської асоціації майстрів рукоділля Handmade Lemberg, а саме — «семінар з миловаріння». Шатро для умільців розкинули в самому кінці подвір’я палацу Потоцьких.

Перед тим, як відвідати майстер-клас і дізнатися нюанси технології, я вирішив поспілкуватися з продавцями. «Моїх клієнтів цікавить переважно так зване «мило з нуля», — сказала одна з них. — Інґредієнти — як в єгиптян, за стародавніми традиціями: все натурально — тільки олії, луги та вода».

Цікавлюсь, у чому резон для покупця витрачати гроші на авторське мило, якщо натуральні мийні засоби є зараз у будь-якому супермаркеті. Виявляється, задовільний склад мила ще не є знаком якості. “Наприклад, в одній крамничці у центрі Львова справді пропонують натуральні мила. Проте їхні вироби складаються переважно з дешевих олій: ріпак, кокос, пальма… У наших же виробах оливкової олії від 40%. Щодо ціни, то пам’ятайте: у магазині ви більшу частину грошей віддаєте не за мило, а за марку, митницю і літак…”. Отакі секрети. Запитав ще про топ-смаки. За словами майстрині, найпопулярнішими з мил уже багато років є шоколадне, вівсяне та мило із зеленої глини.

А потім разом із іншими учасниками тренінгу я став свідком таїнства миловаріння. На експериментованій конфорці ми із куратором розтопили кавалок твердого масла. Здавалося б, скільки там тієї роботи — додай соди й чекай собі! Проте, як з’ясувалося, миловаріння потребує неабиякої пильності — адже суміш постійно намагається втекти. Окрім цього, рідину необхідно помішувати, аби масло не застигло зарано і суміш у результаті не довелося виливати у смітник. Додавати в мило можна майже все. Ніжного зеленого кольору нададуть йому лавровий лист, петрушка. Але все ж таки більшість трав надають милу темно-коричневого кольору! А от такий природний барвник, як буряк, пасує лише до борщу, а при контакті з милом ви отримаєте брудний сірий відтінок. Останній етап виробництва «домашнього» мила — залити його в форми.

Із куратором майстер-класу говоримо про те, наскільки мило «чудодійне». Як і очікував, властивості мийного засобу часто переоцінюють: «Єдина мета мила — почистити вашу шкіру, не завдавши при цьому шкоди. Саме тому казки про лікування целюліту — комерційний лохотрон. Мило замало контактує із шкірою, аби так суттєво на щось впливати». Також майстриня закликає не вірити низьким цінам, адже це — перший знак підробки. Мовляв, натуральні олії та техніка безпеки обійдуться виробникам в копієчку. Тому середня ціна за 100 грамів «нульового мила» (без додатків) — 15-20 гривень.