І воно їм треба?

Усе частіше в колі друзів чи знайомих можна почути: сусід Вася, який у школі уроки англійської прогуляв, завершив навчання на юридичному факультеті, а тепер ще й на факультет міжнародних відносин вступив. А подруга Катруся встигає і на стаціонарі журналістику вивчати, і на заочному фах психолога здобувати... Модне віяння, невдоволення здобутим фахом за першою освітою. А може, ще одна освіта — гарантія успішної роботи? Які чинники штовхають людей знову йти вчитися?

«Під час навчання в університеті вивчала на стаціонарі англійську філологію, — розповідає перекладач Ірина Тригуб. — Чи це був мій осмислений вибір? Радше “так сталося”. Коли ж через рік вступила на заочне навчання факультету психології, відчула — це моє, це мені цікаво. Поєднувати навчання на двох факультетах було важко. Сесії збігалися, складати потрібно і там, і там. Намучилася я у той період».

Нині Ірина працює за фахом першої вищої освіти — перекладачем, друга вища — “для загального розвит­ку”. Дівчина не шкодує про здобуття фаху психолога. Каже, працювала б за цією спеціальністю, от тільки практичного досвіду в цій галузі малувато, а куди тепер без нього...

“Навчалася на факультеті журналістики і вирішила шукати роботу, — розповідає адміністративний асистент Богдана Вавринчук. — Переглянула вакансії відомої компанії і побачила, що одна з них мені підходить, оскільки не вимагає якихось специфічних умінь чи досвіду роботи. Компанія шукала адміністративного асистента, в обов’язки якого входили допомога в організації відряджень для працівників, замовлення квитків, бронювання номерів тощо. Я подала резюме, успішно пройшла співбесіду, і мене взяли”.

Після четвертого курсу, отримавши диплом бакалавра, Богдана забрала документи із факультету журналістики. Тоді ж її взяли у штат компанії. “На журналістику вступала із романтичними юнацькими уявленнями, що зможу внести позитивні зміни у сучасну україн­ську журналістику. Вже потім зрозуміла, що це важкий хліб. Для того, щоб створити собі ім’я, треба багато працювати... Журналістська освіта не дає якихось конкретних знань, потрібно вчитися додатково”.

Нинішньою роботою Богдана більш ніж задоволена, каже, це і стабільна зарплата, і кар’єрний ріст. Для того, щоб рухатися вгору в обраному напрямі, дівчина здобуває другу вищу освіту — вивчає фінанси та кредит. “Ця освіта потрібна мені для подальшого розвитку, для самореалізації. Попри це, не розцінюю її як головне джерело знань. Аби їх одержати, навчаюсь на різноманітних тематичних он-лайн-семінарах. Думаю, ці курси дадуть мені більше фахового розвитку, ніж друга вища освіта”.

Пошук та пізнання себе — безперервний процес, який триває упродовж всього життя. На цьому шляху важливо знайти своє місце у професійній сфері. Близько 60% людей у нашій крані не працюють за своєю основ­ною спеціальністю. Це може бути пов’язано із попереднім неправильним вибором професії, а також з відсутністю можливостей влаштуватися на роботу за фахом. Люди наважуються отримати ще одну освіту, — щоб змінити сферу діяльності, отримати нові перспективи і можливості. Хоча не бракує і тих, кому потрібно за допомогою нових “регалій” підвищити свій статус. «У мене дві вищі освіти» звучить гордо. У віці 30-40 років важко наважитися на отримання ще однієї вищої освіти. У такому віці перед людиною стоять інші завдання та цілі. Проте, якщо в особистості є така потреба і бажання, — не вагайтеся. Вчитися ніколи не пізно!».