Художник Орест СКОП: «Образ козака Мамая здатен об’єднати Україну»

Під час цьогорічного фестивалю «Мамай-фест», який традиційно проходить у Дніпродзержинську, свою експозицію із двадцяти робіт «Козак Мамай» представив Клуб українських митців зі Львова. Безпрецедентним актом благочинності можна назвати той факт, що привезену експозицію львівські художники подарували майбутньому Музею образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Козак Мамай», який планують відкрити у Дніпродзержинську. Організував цю акцію та сформував колекцію живописних, графічних та скульптурних робіт, об’єднаних мамайською тематикою, заслужений діяч мистецтв України, президент Клубу українських митців Орест Скоп.

Митець Орест Скоп є одним із найвідоміших поціновувачів образу козака Мамая. З-під пензля художника у світ вийшло близько 400 великоформатних картин із зображенням цього загадкового персонажа українського фольклору. Пан Орест називає образ цього козака символічним, бачить у ньому всю Україну.

“Малюючи цикл робіт “Мамай”, до певного часу не підоз-рював, що у Дніпродзержинську впродовж шести років проходить єдиний історико-культурологічний фестиваль в Україні, присвячений козацтву всеукраїнський «Мамай-фест», — розповів “ВЗ” Орест Скоп. — Декілька років тому організатор фестивалю, директор Дніпродзержинського музею історії міста Наталія Буланова запросила мене на цей фестиваль із виставкою моїх полотен, присвячених козаку Мамаю. Відтоді щороку дарував Дніпродзержинському музею по одній своїй картині. Але мене не полишала думка, що цього мало. Організував братство Мамаїв, члени якого, а це мої друзі-митці, вирішили написати лист меру Дніпродзержинська із проханням створити у Дніпродзержинську музей козака Мамая. Отримали попередню згоду від керівництва міста. Аби не заходити у майбутній музей із порожніми руками, Клуб українських митців міста Львова вирішив зробити свій вклад у цей музей. Впродовж року художники працювали над своїми Мамаями, хтось у напрямі живопису, інші — графіки, хтось — скульптури... До цієї акції долучилися заслужений художник України Петро Сипняк, народний художник України, скульптор Василь Ярич, скульптор, професор Львівського художнього коледжу ім. І. Труша Ярослав Юзьків, член НСХУ, викладач Академії мистецтв Володимир Іванишин, члени НСХУ Іван Микитюк, Василь Федорук, Сергій Резніченко, Олексій Косатий, Дмитро Парута, Роман Опалинський, Богдан Сорока, Ярослав Винничок, Андрій Василик, Іван Микитюк, Валерій Шаленко. Вдалося створити 17 мистецьких робіт, плюс я додав свої картини. Подарували Дніпродзержинську 20 робіт. Під час цьогорічного «Мамай-фесту» урочисто подарували ці твори Дніпродзержинському музею історії міста. Коли запрацює музей Мамая, ці твори перейдуть туди”.

«Не знаю випадків в історії сучасного українського мистецтва, коли би митці дарували музею таку велику кількість творів, — сказала “ВЗ” Наталія Буланова. — Безмежно вдячні львівським художникам. Це твори високого мистецького рівня. Приємно, що саме у Дніпродзержинську буде Музей Мамая. Адже наше місто має козацьке коріння. Завдяки образу козака Мамая дніпродзержинці можуть уявити образи перших тутешніх поселенців. Свого часу картина із зображенням козака висіла у кожній хатині мешканця нашого краю. Але згодом історичну пам’ять було стерто. Жителі Дніпродзержинська прагнуть вертатись до своїх коренів. Неодноразово піднімали питання, аби повернути місту його прадавню назву Кам’янське. Соромно жити у місті із назвою Дніпродзержинськ, адже вона має погану енергетику. Наш музей всіляко намагається повертатись до історичної пам’яті, піднімаючи не лише сторінки козаччини, а й страшні сторінки голодомору, про які деякі мешканці досі бояться згадувати”.

Орест Скоп разом із Наталією Булановою започаткували проект, за яким студенти Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша роблять копії Мамаїв, які є у різних музеях України, для майбутнього музею Мамая у Дніпродзержинську.

Мамай — уособлення історії України. Поруч із козаком завжди є бандура, яка символізує українську пісню, дуб — як символ вічності, кінь — політ, рух у вічність.