Грижу лікувати — не мішки носити

Попереду — травневі свята. Час “гострити” сапки та лопати! Хто не живе у селі і не має дачі, також не буде сидіти склавши руки. До Великодня ще треба встигнути провести генеральне прибирання у домі, навести лад у підвалі чи гаражі. А поки народ готується до весняно-польових робіт, хірурги... полірують свої інструменти. У травні пацієнтів у хірургічних відділеннях традиційно побільшає. Переоцінивши свої фізичні можливості, люди заробляють грижі.

При ГРИЖІ (килі) орган (або його частини) через отвір в анатомічних утвореннях випирає під шкіру, у м’язовий простір та у внутрішні “кишені” чи порожнини. Розрізняють мозкові, легеневі, м’язові і вентральні грижі. Останні — грижі черевної стінки (або “грижі живота”) — зустрічаються найчастіше. Основна причина появи таких гриж — порушення рівноваги між внутрішньочеревним тиском та здатністю стінок живота йому протистояти. Найчастіше грижа розташовується у місці природних отворів (наприклад, у паховому чи пупковому кільці). Ці отвори під тиском збільшуються у розмірах. Крізь них нутрощі “вивалюються” назовні. Грижовий мішок неможливо вправити без операції — як довго би не носили бандаж і які б лікувальні примочки не ставили...

“Найчастіше у хворих діагностують пахову грижу. Протягом життя з цим захворюванням стикається близько 7% чоловіків та 3% жінок. У групі ризику перебувають люди зі слабкою сполучною тканиною Люди, особливо у старшому віці, часто переоцінюють свої можливості. Якщо у молодості могли мішок картоплі підняти, то припускають, що й на старості їм усе до снаги. Або людина ніколи фізично не навантажувала тіло, а потім вирішила інтенсивно тренуватись. Якщо має слабку сполучну тканину (а цього не перевіриш, поки не трапиться біди), заробить грижу — варто тільки підвернутися відповідній нагоді, — каже к.м.н., працівник кафедри хірургії №2 Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького, хірург Львівського обласного госпіталю ім. Ю.Липи Маркіян Соловій. — Типовими проявами пахової грижі є болі різної інтенсивності, які виникають при фізичних навантаженнях. Але біль не завжди є ознакою грижі. Невеликі грижі вип’ячуються лише під час фізичних навантажень чи надривному кашлі і не болять. Якщо пацієнт має надлишкову вагу або потерпає від ожиріння, невелику грижу можна взагалі не помітити. А от велика грижа, окрім больових, дискомфортних відчуттів, створює естетичні незручності (у паховій ділянці з’являється пухлиноподібне вип’ячення), хворому важко дається виконання професійних обов’язків, почувається обмеженим у побуті”.

Що буде, якщо килу не лікувати? “Існує ризик защемлення грижі, — каже лікар. — У дефект сполучної тканини може потрапити орган (найчастіше — кишківник). Кров не надходитиме у защемлену ділянку, через що розвинеться некроз (омертвіння) органа. Це — стан, який загрожує життю пацієнта та потребує термінового оперативного втручання. Тому, якщо лікар виявив у вас грижу, не зволікайте — погоджуйтеся на планову операцію. При защемленій грижі “легким переляком” не відбутися. Хірургам доведеться провести складні об’ємні оперативні втручання, які тягнуть за собою різноманітні ризики”.

“Перед плановою операцією хворий мусить пройти ряд обстежень — лабораторні (загальний та біохімічний аналізи крові, аналіз на цукор, коагулограму, загальний аналіз сечі); інструментальні (електрокардіограму, флюорографію або рентгенографію органів грудної клітки). У день операції не можна нічого їсти та пити. Увечері того ж дня можна буде пити негазовану воду, сідати та вставати з ліжка, ходити (після лапароскопічної операції). На другу добу можна буде їсти, ходити по палаті та коридору. Після видалення грижового мішка і закриття дефекту, через який вип’ячувалася грижа, пацієнту імплантують спеціальну медичну сітку для зміцнення пахового каналу. Хоча медична сітка не є біологічною тканиною, реакцій відторгнення не виникає, — запевняє хірург. — Сьогодні лікарі надають перевагу лапароскопічним операціям. Триває така операція близько години. Ризик рецидивів — менше 1%. Косметичні шви, які накладають, знімати не потрібно (при відкритих операціях роблять розріз на 7-10 см, при лапароскопічних — три проколи по 1,5 см, з яких можна ліквідувати грижі одразу з обох сторін (при двосторонній паховій грижі). Больовий післяопераційний синдром після такої операції — менший, пацієнт швидше повертається до активного життя. Проте ця операція потребує загального наркозу (класична виконується під локальною анестезією)”.

Молоді, активні люди можуть покинути лікарню на третій день після класичної операції та на наступний — після лапароскопічної. Старші — до семи днів. Контрольний огляд проводиться на 7-10 день.

Після звичайних операцій мінімум місяць не можна навантажувати тіло, піднімати більше п’яти кілограмів. Спорт-сменам рекомендується кілька місяців утримуватися від тренувань. Якщо імплантована сітка, ці терміни скорочуються до двох тижнів (для людей, які не займаються професійним спортом).