«У родині, де всі мають карі очі, рано чи пізно народиться блакитноокий малюк...»

У 1953 році вперше опублікували роботу про існування ДНК та важливе значення спадкових генів. Дітей нарешті визнали особистостями, які приходять у цей світ з отриманим від пращурів багажем природних задатків. Але наука не стоїть на місці — мало не щодня генетика робить нові відкриття й дарує нам чергові можливості. Розповісти про них ми попросили доктора біологічних наук генетика Галину Макух.

— Поясніть, будь ласка, що таке ДНК з наукової точки зору та як вона “працює”.

— Це дезоксирибонуклеїнова кислота. Простіше кажучи — довга нитка, на якій чергуються намистинки чотирьох видів. Вони містять код інформації, що передається нам у спадок від пращурів. Проявиться вона чи ні — залежить від зовнішніх факторів. Наприклад, у родині, де всі мають карі очі, можуть бути носії голубих “дзеркал душі”. Тож рано чи пізно блакитноокий малюк у ній народиться, і всі поч-нуть думати-гадати, на кого ж він схожий... Кожна людина — унікальна комбінація задатків з родин батька і матері. Талантами, особливостями характеру та організму, які маємо, володів хтось із попередників нашого роду. Також вони дістануться нащадкам з інших поколінь. З допомогою генів передаються зовнішні риси, групи крові, хвороби. Будь-хто з нас — носій як мінімум п’яти небезпечних недуг, хоча вони не завжди дають про себе знати. Наприклад, псоріаз, гемофілія, муковісцидоз передаються по родовій лінії. Внаслідок “поганої спадковості” зростає ризик привести у світ дитину зі синдромом Дауна або Кляйфельтера: народжені з цією патологією представники сильної статі схильні до підвищеної агресії та кримінальної поведінки.

Разом із генами нам дістає-ться схильність до формування залежностей — алкогольної, наркотичної, психологічної: всі вони мають один біологічний механізм. Виняток становить лише тютюнопаління — цю звичку ми формуємо самостійно, під впливом соціуму. Суїцидальні задатки, шанси “підчепити” СНІД, захворіти на рак — також закладені у нас на біологічному рівні. Недаремно деякі жінки мають по декілька викиднів поспіль — проблеми з вагітністю також виникають не на порожньому місці. Швидко людина старіє чи довший час виглядає молодою — залежить від довжини кінцевих ділянок ДНК, що також передається на генетичному рівні.

— Кажуть, не лише фізичні особливості, а й характер закладений у нас від народ-ження...

За радянських часів вважали, що дитина — мов пластилін або чисте полотно. Які задатки з допомогою виховання закладеш — такою особистістю вона стане. Гітлер мав іншу крайність: вважав, що всім керує лише генетика, тож організовував концтабори з метою створення найкращої раси. Насправді немає хорошої чи поганої нації, а дитина від народження — особистість. Нам передаються у спадок особливості функціонування центральної нервової системи. Наприклад, людина надто імпульсивна внаслідок будови рецепторів (провідних шляхів ЦНС). Але це не означає, що підкорегувати ситуацію неможливо. Наша поведінка — це комбінація генетики та впливу середовища, а значить — і виховання. Наприклад, якщо дитина агресивна — повністю змінити її не вдасться. Але можна віддати на спорт, аби вона застосовувала цю енергію у бойових мистецтвах, а не лупцювала однокласників...

— Таланти та геніальні можливості також дістаються від пращурів?

— За кордоном проводять спеціальні генетичні тести, щоб дізнатися, до якої діяльності схильна дитина. Наприклад, записуючи її у спортивну секцію, важливо знати — до динамічних чи статичних навантажень має схильність. Можна також визначити, чи передався їй музичний слух, логічне мислення чи творчі здібності. Якщо в середньостатистичній сім’ї народжується надзвичайно обдарована особистість — це означає, що “щасливий” ген був у родоводі завжди, але життєві обставини чи середовище не дозволили пращурам його проявити.

— Перед одруженням молодят закликають обстежуватися та проводити тести в Інституті спадкової патології, адже хворі діти — результат “поганої генетики”...

— Чим віддаленіша спорідненість між чоловіком та жінкою — тим краще потомство. Тобто якщо “намішалося” багато різновидів крові — діти гарніші, розумніші, здоровіші. А от коли подружжя походить з одного села на 500 дворів — зростає ймовірність народження дітей зі спадковими патологіями, оскільки мама і тато можуть бути далекими родичами. Якщо поєднаються два “погані” гени, це відіб’ється на нащадках. Ми дослідили родовід Клеопатри і Птоломея: у них часто одружувалися рідні брати та сестри, дядьки та племінниці, тому більшість нащадків помирали. Споріднені шлюби пояснювали необхідністю зберегти чистоту крові. Пізніше, коли родичі вже не одружувалися, у королівських та султанських сім’ях ретельно стежили за тим, щоб благовірна монарха була незайманою. Найімовірніше, це пояснюється ефектом першого чоловіка. Теорія, що статевий партнер, з яким мала інтимний зв’язок незаймана дів-чина, частково залишає їй свою ДНК, науково не підтверджена, але має право на існування. Наприклад, всі знають: якщо породиста сучка хоч раз спарювалася зі звичайним кобелем, її потомство вже не визнають чистокровним...

— Чи можна “вирахувати” походження кожного з нас?

— Звичайно, цим займаються в Інституті спадкової патології. Визначають так звані гаплотипи — тобто типи Y-хромосом, які передаються по чоловічій лінії. Дослідження показали: в Україні переважає арійський гаплотип, хоча Гітлер помилково вважав, що його представники мешкають у Німеччині. У Західній Україні багато нащадків варягів, монголо-татар, іранців, скіфів та балтів. Усі вони колись мешкали на нашій території. Зважаю-чи на це, галичани найчастіше мають карі очі та темне волосся.