«Біля Кремлівської стіни посилити варту. Щоб Сталін не піднявся і не повернулося минуле...»

Це сталося 5 березня 1953 року. Сталін був між життям і смертю від 1 березня. У цей день, попри незвичну тишу у кабінеті вождя на Ближній дачі, до самого вечора охорона вождя не наважувалася зайти у його кімнату. А коли ризикнула, побачила на підлозі їдальні бездиханне тіло у калюжі сечі... Мертвий чи живий? А може, спить? На дачі не виявилося навіть медсестри...

Сталін панічно боявся “лікарів- шкідників”. Тіло перенесли на диван. Коли на дачу приїхали найближчі соратники, Лаврентій Берія заспокоїв охоронців: “Товариш Сталін спить...” Протягом майже 12 годин розбитий інсультом вождь не отримував жодної медичної допомоги... Ніхто так не жадав смерті тирана, як його найближче оточення. Бо майже над усіма членами Політбюро вже нависали зловісні хмари сталінського гніву. Є версія, що отруєння Сталіна влаштував Берія.

Зі слів Хрущова, Берія похвалявся про це Молотову на трибуні Мавзолею у день похорону вождя. Ховали вождя 9 березня. Мільйони людей плакали гіркими сльозами. А раділи насамперед сотні тисяч в’язнів сталінських концтаборів. Мертвий Сталін потягнув за собою у могилу від кількох сотень до двох-трьох тисяч людей (кількість жертв досі засекречена). Вони загинули у неймовірній тисняві, коли намагалися особисто попрощатися з тим, хто був для них і цар, і Бог, і батько рідний...

«Сталін — це Ленін сьогодні»

До 1961 року Ленін і Сталін лежали поруч забальзамованими у мавзолеї. За життя Сталіна зі шпальт газет, з підручників не сходила крилата фраза “Сталін — це Ленін сьогодні”. Справді, Ленін породив Сталіна. Він оцінив талант гоп-стопника Джугашвілі, який разом з іншими бандитами грабував банки і поштові карети, поповнюючи партійну касу більшовиків... Можливо, спогадами про буремну молодість можна пояснити дивний випадок. У середині тридцятих років, під час одного з прийомів у Кремлі, вождь попросив Леоніда Утьосова виконати блатну пісню “С Одесского кичмана бежали два уркана”. Вона тоді у кримінальному світі була такою ж популярною, як у наш час “Владимирский централ”...

У день жовтневого перевороту 1917 року Сталіна у Смольному і близько не було. Усім заправляли Ленін і Троцький. Це вже після смерті Леніна у “Кратком курсе ВКП (б)”, редагованому самим вождем, Сталін постане як один з головних організаторів пролетарської революції. Вождь викосив майже усю ленінську гвардію не лише через міжфракційну боротьбу, а ще й тому, що правдиві учасники революції знали, якою була насправді роль Сталіна у жовтневому перевороті. 1934 року, за три роки до масового полювання на “ворогів народу”, відбувся 17-й з’їзд ВКП(б). Через бравурні реляції про успіхи у соціалістичному будівництві цей партійний форум назвали “з’їздом переможців”. А після смерті Сталіна — “з’їздом розстріляних”. З 1961 делегата 1108 сіли у тюрми, 848 — розстріляли... Смертельно хворий Ілліч, очевидно, пошкодував, що так високо возніс Сталіна. Як відомо, той допустив грубий випад на адресу Крупської, дружини вождя. Мовляв, те, що спите з Володимиром Іллічем, не означає, що маєте пхатися у партійні справи... Багато років за сімома замками був лист-заповіт Леніна до делегатів майбутнього з’їзду партії від 4 січня 1923 р. про те, що Сталін є надто грубим і його не можна обирати Генеральним секретарем. Не дослухалися, і багато хто поплатився життям...

Зловісне сталінське мовчання

Ще й досі апологети Сталіна головною його заслугою вважають перемогу у Великій Вітчизняній війні. Мовляв, зламав хребет нацизму. Вже багато писалося і говорилося, що саме Сталін разом з Гітлером запалив світову пожежу після підписання ганебного пакту Молотова-Ріббентропа. З Ріббентропом пив на брудершафт і виголошував тост за фюрера, якого “так любить німецький народ”... Симпатія двох тиранів була взаємною. На початках війни, перебуваючи в ейфорії від перших успіхів, фюрер казав, що коли Сталін потрапить у полон, він його не стратить, а поселить у затишному замку в Альпах...

У перший день війни люди чекали, що скаже вождь. Натомість виступив по радіо Молотов. Сталін тримав паузу аж до 3 липня. Заднім числом пояснювали, що перший керівник держави уточнював ситуацію на фронті... Натомість Хрущов у своїх спогадах пише: “Він був цілком паралізований у своїх діях...” І далі Хрущов посилається на розповідь Берії: “Коли ми приїхали до нього на дачу, побачив, що Сталін сильно злякався. Гадаю, він подумав, чи не приїхали ми його арештовувати за те, що він відмовився від своєї ролі і нічого не вживає для відсічі німецькій навалі...” Чесні історики, політики твердо переконані, що Радянський Союз виграв війну не завдяки головнокомандувачу, а всупереч!

Знищивши перед війною тисячі командирів Червоної Армії, у час смертельної небезпеки Сталін виявився бездарним і стратегом, і тактиком. Це з його вини під Києвом потрапили в оточення близько 600 тисяч солдатів і офіцерів, а пізніше був провал операції з визволення Харкова. Це заради рапорту вождю був наказ визволити Київ саме до 7 листопада 1943 року, загубивши без військової необхідності сотні тисяч червоноармійців. За кілька днів до Перемоги додали ще кількадесят тисяч невиправданих жертв — щоб взяти Берлін до 1 травня 1945 року і випередити американців... Сталін почав рахуватися з думкою воєначальників, коли зрозумів, що треба рятувати не лише країну, а й власну шкуру... Незвичним було його звертання до співвітчизників “брати і сестри”, посилання на героїчні приклади не пролетарських полководців Олександра Невського, Суворова і Кутузова, Нахімова... 1943 року повернув царські погони для офіцерів і генералів, ненадовго став прихильним до репресованої Російської православної церкви...

А після війни все повернулося на круги своя. Знову почалися пошуки ворогів народу і жахливі репресії. Коли німці були вже на околицях блокадного Ленінграда, а старорежимний полководець Климент Ворошилов не міг дати ради з обороною міста, Сталін буквально благав другого секретаря міського комітету партії Олексія Кузнєцова врятувати ситуацію. “Олексію, Батьківщина тебе не забуде!” Не забула. 1 жовтня 1950 року Кузнєцова розстріляли за сфабрикованою “Ленінградською справою”...

Десталінізаціяпо-хрущовськи

Тіло Сталіна ще не встигло вистигнути, а його соратники у кремлівському тераріумі почали боротьбу за владу. І Берія, і Хрущов вирішили розіграти карту демократизації. Як вибух бомби прозвучала секретна доповідь Хрущова на 20-му з’їзді КПРС 1956 року “Про культ особи Сталіна та його наслідки”. Люди були шоковані оприлюдненими фактами і масштабами сталінських репресій. З ініціативи Хрущова 1961 року пізно вночі тіло Сталіна винесли з Мавзолею і закопали біля Кремлівської стіни. Але Хрущов та інші члени Політбюро не наважилися на демонтаж тоталітарної системи, бо самі були її породженням. 1962 року у Новочеркаську розстріляли мирну демонстрацію робітників, які вимагали підвищення зарплат і нормального постачання продуктами. Недовгою була хрущовська “відлига”. 7 березня 1963 року на зустрічі з творчою інтелігенцією Хрущов кричав на поета Андрія Вознесенського: “Ви думаєте, якщо Сталін помер, то можна писати що завгодно! Для таких, як ви, буде не відлига, а тривалі заморозки і навіть морози...”

Кісточки Сталіна догнивають у сирій землі, а сталінізм живе і процвітає. Надто глибоко тоталітарна система закарбувалася у свідомість і менталітет людей. Зі Сталіним, як з іконою, досі носяться і російські, і українські комуністи. Наші можновладці залишилися вірними сталінським принципам боротьби за політичну владу: “немає людини — немає проблеми”, “не важливо, хто як голосує, важливо, хто і як рахує...” 2009 року Сталін був у трійці лідерів телепроекту “Ім’я Росії”. Майже 30 відсотків росіян позитивно оцінюють роль Сталіна в історії країни. І справа не тільки у політичних та ідеологічних уподобаннях. У реаліях дикунського капіталізму, разючої соціальної нерівності, жахливої корупції люди сумують за “сильною рукою”...

Очевидно, Сталін передбачав, як люди будуть оцінювати його місце у світовій історії. Незадовго до смерті він говорив: “Я знаю, що після смерті на мою могилу нанесуть купу сміття, але вітер історії розвіє її...” Пророцтво це не справджується, хоча квітів біля його могили вистачає. Історія додає усе нові штрихи і факти до зловісного портрета тирана. Готуючи цю публікацію, прочитав в Інтернеті: “Біля Кремлівської стіни — підсилити варту. Щоб Сталін не піднявся з могили і не повернулося минуле...”.